Підготував о. Христофор ГАНИНЕЦЬ, ЧСВВ
Загальний: Щоб дрібні фермери отримували справедливу винагороду за свою цінну працю.
Енцикліка Папи Лева ХІІІ «Нові речі», написана більше сто років тому, голосить слова, які завжди є актуальними: «Не бракуватиме ніколи землі болю, бо гіркі, тверді, важкі є наслідки гріха, які, хочемо цього чи не хочемо, супроводжують людину аж до гробу. Терпіти і переживати труднощі — спадщина людини, і що б ми не робили і як не намагалися, немає ані сили, ані способу, що могли б усунути терпіння зі світу. Перед розумом і вірою праця не принижує людину, але, що більше,— ушляхетнює її, ставлячи її на висоту чесного життя власною працею. Негідним, однак, людини є уважати людину як знаряддям зиску і оцінювати її за вартістю її нервів і сил її м'язів. Треба також шанувати релігійні та духовні блага робітників.
Найважливішими обов'язками є дати кожному справедливу винагороду. Обманювати когось щодо належної йому платні є такою великою провиною, що вона кличе о помсту до неба перед Богом. «Ось платня робітників, яку ви порушили обманно, кличе і цей оклик зранив вуха Господа сил». ( Ап. Як 4, 5 ).
Робітник і працедавець нехай, отже, творять спільною згодою умову й встановлюють величину платні, але тут завжди має враховуватись чинник природної справедливості, який є найважливішим, є вищим від волі обох сторін, що домовляються. Тому є дуже важливо, аби кількість винагороди не була нижчою від коштів утримання робітника. Коли робітник змушений з тих чи інших причин прийняти умови, які накинені йому власником чи підприємцем, які по волі чи по неволі мусять бути прийняті,— стає ясно, що це насильство, проти якого протестує справедливість».
Багато дрібних підлриємців, сьогодні, приймають умови, проти яких протестує справедливість і людська гідність. Але страх, щоб не опинитися на вулиці, щоб мати хоч щось, спонукає поступатися й працювати за чужими правилами. Тільки Господь сил, який чує голос людський, що кличе про допомогу, у певний час, прийде й і розсудить – комусь дасть, а в когось забере…
Євнагелізаційний: Щоб християни Африки давали свідчення любові й віри в Ісуса Христа в умовах політично-релігійних конфліктів.
Понад 380 мільйонів африканців вважають себе християнами, а християнство є пануючою релігією в більшості країн центральною та південної Африки. Християнізація Африки була б неможливою без хоробрих та відважних людей – місіонерів. Перша хвиля християнського місіонерства почалась ще на початку християнства, адже за переказами перша африканська церква на території сучасних Ефіопії та Єгипту була заснована самим апостолом Марком у 42 році. Цікаво, що нащадки цих перших християн і досі зберігають свою віру, в Єгипті це копти, які попри вторгнення арабів-мусульман не прийняли іслам, але були змушені платити спеціальний податок за свою іновірність.
У деяких місцях і досі, на жаль, лишаються химерні поєднання християнства з язичництвом, наприклад африканське село має і церкву і особливу священну галявинку, де з давніх часів відбувались язичницькі ритуали. Спочатку місцеві жителі йдуть до церкви на Службу, а потім йдуть на свою священну галявинку, де танцюють ритуальні танці, просячи в богів (чи духів), дощу, хорошого врожаю, щоб банани вродили. Десь церква просто стоїть лише для пристойності, аби було, а коли в сільських жителів проблеми, вони не йдуть до місцевого священика, а йдуть до місцевого шамана…Також в багатьох африканських країнах існує така цікава релігійна течія як «чорне християнство», що народилася в результаті сплаву проповідуваного католицькими та протестантськими місіонерами оригінального християнства та власними одкровеннями деяких місцевих шаманів. Адепти «чорного християнства» вірять у те, що білі люди спотворили Святе Письмо, справжнім богообраним народом, кажуть вони, є ніякі не євреї, а Ісус Христос насправді був чорним африканцем тощо.
Саме на подібному тлі часто виникають конфлікти, які мають плачевні наслідки. Нетерпимість радикальнх мусульман і «чорних християн» до правдивих учнів Христа, перетворює Африку на місце нових мучеників – вибухи у храмах, напади на села й на окремих вірних тощо. Нелегко є свідчити Ісуса у таких умовах, але мужність і міць віри кріпить місіонерів і вірних, дає їм таку відвагу, яку мав отець Габріель, місіонер ХVІІІ ст., (й багато інших мучеників-місіонерів), якого замучили дикуни, прив’язавши до хреста, спустили у 70-метровий водоспад…
Місцевий: За усвідомлення пріоритетних благ у житті й за оздоровлення українського населення від алкоголю
Алкоголь вбиває понад 40000 українців щороку – каже статистика. А ще більше осіб – своїх рідних, близьких, вбивають самі алкоголіки. Повільними, багаторічними є муки дружин і страхи дітей. Душевний неспокій терезих родичів і насильство різного роду, принижують гідність і породжують у них комплекс меншовартості.
В Україні фіксується 25-30% випадків дитячої патології новонароджених, і дуже часто причиною цього є саме алкоголь, тобто вживання алкоголю як мамою, так і татом. Але цей факт зазвичай не розголошується... Сьогодні рівень споживання алкоголю в Україні є одним із найвищих у світі і становить близько 20 літрів абсолютного спирту на душу населення за рік (офіційна статистика повідомляє про 12-13 літрів). Крім того, наше законодавство не визнає алкогольним виробом пиво і таким чином, населення власноруч оплачує своє винищення. Адже алкоголізм починається, здебільшого, саме з пива. Як показують останні дослідження ВООЗ, Україна займає перше місце в світі по вживанню алкоголю серед дітей та молоді...
Здоровій, тверезій людині властиво невпинно прагнути нових здобутків у своєму фізичному та духовному розвитку. Замість цього нас з дитинства позбавляють права вибору між вживанням алкоголю та свідомим тверезим життям. Кожна друга сповідь, розмова матерів і дружин починається зі сліз безпорадності, перед одержимістю синів і чоловіків “зеленим змієм.” Чим можемо допомогти нашим узалежненим родичам? Перш за все, молитвою, яку ми може промовляти за нього, чи за неї, якщо вони не в змозі, не в стані:
Отче Небесний! Я хворий. Ти дав мені життя і здоров’я, але через надмірне вживання алкоголю я знищив Твої дари і втратив свою свободу. Через мене страждає багато людей, ще інші дають мені відчути, що зі мною не все гаразд. Я б хотів бути здоровим, але кожна нова постанова ще раз дає пізнати мені мою слабкість і безпорадність. Я знаю, що потребую лікування, але боюся того, чого воно від мене вимагатиме. Багато людей мною гордують, а байдужість інших теж завдає болю. Не бачу порятунку, якщо Ти мені не допоможеш. Я став «маленьким» і зневоленим поганою звичкою. Хочу це змінити. Я прагну служити тільки Тобі, Господи, і кожній людині – з огляду на Тебе. Будь прославлений, Господи Ісусе, за те, що Ти мені даєш благодать порвати з цією поганою звичкою. Не хочу нищити своє життя, ні життя інших – моїх найближчих. Відтепер хочу приносити радість кожній людині, яку зустріну. Духу Святий, надихни мене своєю міццю i просвіти своїм світлом. Додай мені сил, щоб кожну хвилину мого життя я переживав свідомо і будучи тверезим. Амінь.
Покровитель: преп. Микита, ігум. Мідікійський
Преподобний Микита Сповідник, ігумен обителі Мідікійской, народився в Кесарії Вифинійській (північний захід Малої Азії) в благочестивій родині. Мати померла на 8-й день після його народження, і батько, на ім’я Філарет, прийняв монаший постриг. Дитина залишилася під опікою бабусі, що виховала його в християнському дусі. З юнацьких років святий Микита прислуговував у церкві. З благословення місцевого старця святий Микита попрямував в Мідікійский монастир, де ігуменом був святий Никифор. Через сім років доброчесного життя в монастирі, що славився строгим уставом, преподобний Микита був висвячений в сан пресвітера. Преподобний Никифор, знаючи святе життя молодого ченця, доручив йому управління обителлю, так як сам був тяжко хворий. Не шкодуючи сил, преподобний Микита став піклуватися про процвітання і благоустрій монастиря. Особистим прикладом суворої чернечого життя він його братію. Незабаром слава про високу життя насельників обителі привернула туди багатьох, шукають порятунку. Через кілька років число ченців збільшилося до 100 чоловік. Коли преподобний Никифор у глибокій старості відійшов до Господа, браття одностайно обрала ігуменом преподобного Микиту. Господь удостоїв святого Микиту дару чудотворення. У ті роки за імператора Лева Вірменина відновилася єресь іконоборства. Імператор викликав до себе ігуменів усіх монастирів і намагався в різний спосіб перетягнути на свою сторону. У числі покликаних був і преподобний Микита, який твердо стояв за православне сповідання. За його прикладом всі ігумени залишилися вірні почитанню святих ікон. За це їх посадили до в’язниці. Преподобний Микита мужньо зазнавав всі випробування.
У 824 році преподобний Микита відійшов до Господа. Тіло преподобного було з почестями поховано в монастирі.
Щоденні наміри на квітень
Число |
День |
Покровитель дня |
Намірення на день |
1 |
пт |
Мучч. Хризанта і Дарії |
за діалог між конфесіями |
2 |
сб |
Препп. Отців, убитих у монастирі св. Сави |
за світло віри для невіруючих |
3 |
нд |
Іспов. Якова, єп. Катанського |
за християнське виховання молоді |
4 |
пн |
Свящмуч. Василія Анкірського |
за полонених воїнів АТО |
5 |
вт |
Мучч. Нікона та його учнів, з ним замучених |
за медичних працівників |
6 |
ср |
Передсв. Благовіщення, Преп. Захарії |
за осіб, які перебувають у старечих домах |
7 |
чт |
⊕ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ |
за опіку Богородиці над Україною |
8 |
пт |
Віддання Благовіщеня,Собор арх. Гавриїла |
за покликаних до чернечого життя |
9 |
сб |
Муч. Матрони Солунської |
за мир між народами |
10 |
нд |
Преп. Іларіона Нового; преп. Стефана, чудотв. |
за святі місії та місіонерів |
11 |
пн |
Свщмчч. Марка й Кирила |
за мир в Україні |
12 |
вт |
Преп. Івана Ліствичника |
за родину, як Домашню церкву |
13 |
ср |
Св. Іпатія, єп. Гангренського |
за витривання в доброму до кінця |
14 |
чт |
Преп. Марії Єгипетської |
за тих, кого зрадили |
15 |
пт |
Преп. Тита, чудотворця |
за біженців |
16 |
сб |
Преп. Микити, ігум. Мідікійського |
за наречених |
17 |
нд |
Препп. Йосифа Піснописця і Юрія, що в Малеї |
за повагу до старших |
18 |
пн |
Мучч. Теодула, Агатопода й ін. |
за духовних провідників мирян |
19 |
вт |
† Св. Методія, учит. слов'ян, св. Євтихія |
за самотніх і покинутих |
20 |
ср |
Свят. Юрія, єп. Митіленського |
за дітей у дитячих будинках |
21 |
чт |
Апп. Іродіона, Агава, Руфа та ін. |
за дрібних підприємців |
22 |
пт |
Муч. Євпсихія |
за католицькі ЗМІ |
23 |
сб |
Мучч. Терентія, Помпілія і тих, що з ними |
за належне приготування до прийняття Святих Тайн |
24 |
нд |
Свщмч. Антипа, єп. Пергамського |
за вчителів і учнів |
25 |
пн |
Іспов. Василія, єп. Парійського |
за священиків і єпископів |
26 |
вт |
Свщмч. Артемона Лаодикійського |
за пошану до батьків |
27 |
ср |
Іспов. Мартина, Папи Римського |
за мир у Сирії |
28 |
чт |
Апп. Аристарха, Пуда і Трохима |
за подолання корупції |
29 |
пт |
Мучч. Агапії, Ірини й Хіонії |
за християнське виховання дітей |
30 |
сб |
Святт. Симеона й Акакія, єпп. |
за водіїв |