бр. Лука ГОРГОТА, ЧСВВ
Коли говорити про радість, то у світі не знайдеться напевно такої людини, щоб колись у своєму житті не раділа, не мала позитивних емоцій. Причин для радості є багато, що часом може викликати у людей навіть «сльози радості». Наприклад: народження дитини, одруження, радість з успіхів у навчанні, радість за своїх дітей, радість з успіху в якійсь справі чи праці, закоханість, вдалість покупки тощо. Здається, звичайні будні, серед яких можна знайти привід, щоб почувати себе у гарному настрої, особливо коли у мене все добре.
Бути радісним це є природно. Навіть Святе Письмо часто говорить нам про радість. Коли Господь рятує вибраний народ від єгиптян при переході через Червоне море, то юдеї співають із радості (Вих. 15:1-21). Коли архангел Гавриїл вітає Марію, то каже: «Радуйся». А Єлисавета Марії захоплено каже: «як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні» (Лк. 1:44). Ісус теж «зрадів Святим Духом і промовив: «Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі’’» (Лк. 10:21).
Як бачимо, Святе Письмо багато разів говорить про радість. Можемо згадати приклад святих, які вміли втішатися тим, що мали. Багато з них своїм прикладом, служінням чи самим лише гарним почуттям гумору могли принести радість іншим: св. Франциск, Филип Нері, Іван ХХІІІ, Іван Павло ІІ, Миколай Чарнецький. Вони вміли по-справжньому радіти.
Проте, коли замислимося над нашим життям, спитаймо себе: що є причиною радості для мене? Не обов’язково особистий успіх. Можемо радіти за наших ближніх: діти, племінники, сусіди, друзі, знайомі. Дуже важливо розділити радість з іншим. Гірше, коли людині «радість» приносить гріх. Хтось може радіти, не пощастило тому, з ким мав якісь конфлікти. Чи хтось радіє, ведучи розпусний спосіб життя. Або ж дуже прикро є коли хтось радіє тому, що безпосередньо долучився, щоб комусь зробити неприємність, проблему чи очорнення. Тоді живемо за українським прислів’ям: «Як не мені, то нікому» або «Якщо в мене хата згоріла, то треба щоб і згоріла в сусіда». Це є великий гріх і прояв того, що людина взагалі не живе християнським життям. Такій особі потрібно найперше покаятися і почати змінювати своє життя. Адже такі прояви гордості, злості, постійного смутку знищують нас самих.
На жаль, часто людина схильна більше нарікати і перебувати в агресії, ніж радіти. Кожен з нас сам собі може зізнатися, що увечері аналізуючи свій день готовий радше на когось скаржитись, когось звинувачувати. Тим більше, коли сьогодні наша держава переживає великі труднощі: війну, людські втрати, каліцтва, брехню, несправедливість. Чому тут радіти, коли доброго так мало?
Але якщо уважно в молитві проаналізувати прожитий день, можна побачити і хороше. Бог подарував нам новий день, щоб ми принесли у цей світ добро і хтось його приніс для нас. Хтось для нас спік добрий хліб, хтось нас похвалив чи з нами привітався, хтось потішив чи просто розвеселив, вселяючи оптимізм. Хтось нам подякував за допомогу, чи ми десь почули добре слово. Або отримали Божу підтримку на молитві, Літургії, може, щось нас вразило на проповіді, чи ми прочитали добру книжку. Є багато причин, щоб подякувати Богові за великий дар життя. Коли може наступити зневіра, можемо побачити інших людей, які вміють радіти життю, даючи нам приклад.
У січні маємо багато свят: Різдво, Богоявління, Старий і Новий рік. Проте не варто всю радість зосередити на застіллі, говорячи: «Цілий рік чекав». Так, чекали цілий рік. Зважаючи на події в Україні, багато хто сумуватиме, бо сина, чоловіка, батька чи матері немає на цьому світі. Але кожний християнин покликаний у цей час «містерії Різдва» подарувати Христа іншому. З кимосьбудемо радіти, з кимось — плакати і намагатися потішити.
Коли в сім’ї народжується дитина, всі радіють, покладаючи на неї найкращі надії, сподівання. Новонароджений маленький Христос з року в рік приходить до нас, даруючи час і надію на добро, яке ми можемо зробити. Тому в цей час відвідуймо наших родичів, друзів, близьких, сусідів для того, щоб просто привітати, колядувати, радіти. Щоб засвідчити, що попри всякі труднощі, проблеми чи біди Бог нам дарує радість і потіху кожного дня, потрібно лише вміти це зауважити.