Друга неділя після Воскресіння Господнього — Томина неділя, яка також є Неділею Божого Милосердя. Христос хоче, щоб ми виконали протягом дня хоча б один акт любові до ближнього. Милосердя — це прагнення допомогти кожному потребуючому. Воно є втіленням високої любові до ближніх. У християнському віровченні обов’язком кожної людини визначено такі милосердні вчинки: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого одягти, недужого відвідати, померлого поховати. Вияв духовного милосердя — це добра порада, потішання засмученого, застереження грішника, молитва за живих і померлих тощо.
Свято Милосердя було започатковане у Краківській архідієцезії 1985 року кардиналом Францішеком Махарським. Пізніше в день канонізації сестри Фаустини Ковальської, апостолки Божого Милосердя, 30 квітня 2000 року воно стало святом усієї Католицької Церкви. Але вперше про встановлення цього свята Господь Ісус говорив Фаустині Ковальській у 1931 р., коли переказував свою волю щодо образу: «Я прагну, щоб було Милосердя святом. Хочу, щоб цей образ, який намалюєш пензлем, був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня; ця неділя повинна бути святом Милосердя» (Щоденник, 49). Свята Фаустина мала декілька видінь, в яких до неї зверталися Ісус Христос і Діва Марія, про які вона розповіла у книзі «Щоденник: Боже милосердя в моїй душі».
Величність цього свята випливає з незвичайних обітниць, які Господь Ісус зробив: «У цей день відкрита глибина Мого Милосердя, виливаю ціле море милостей на душі, які наблизяться до джерела Мого Милосердя; (...) хай не боїться наблизитися до Мене жодна душа, навіть, якщо її гріхи були як пурпур» (Щ. 699).
Йоана Павла ІІ називають «Папою Милосердя», він написав Енцикліку «Бог, багатий милосердям» та встановив свято Божого Милосердя. Йоан Павло ІІ писав: «Милосердя виявляє світові справжнє обличчя Бога і правдиве обличчя людини». Милосердя нагадує про те, що Господь присутній у світі і сьогодні, що Він є поруч з нами. Милосердя, яке здійснюють люди, свідчить про те, що в людському серці є багато добра і що людське серце ще не зачерствіло. Милосердя дає останню надію у цьому світі, повному всіляких неспокоїв.
Про Господнє милосердя в Біблії, у першу чергу, можемо почерпнути із притч про Загублену вівцю та Доброго Пастиря, про Блудного Сина та Милосердного Батька. Ми є тими овечками, які не можуть віднайти правдиву дорогу, але Ісус — наш Добрий Пастир, Який не забуває про нас. В іншій притчі Він завжди чекає на нас та пробачає наш непослух.
Олена Цілімецька