Нотатки із зони АТО
Скільки себе пам’ятаю, а мені одинадцять років, не можу надихатися повітрям, яке оточує моє подвір’я, рідне село. Мабуть, це свіжий подих вітру доносить ніжні, збентежені запахи від річки Сіверський Донець, що тече поряд з моїм будинком, від великої кількості різноманітних озер із дивними назвами: Шкільне, Глибоке, Гадюче, Біляївське, Широке, що ховаються у густому лісі кругом села. Дід каже, що цей запах лоскоче в носі, тому він носить вуса, щоб менше чхати, але я не вірю. Мабуть, він так жартує.