Протягом 2023 року черниці побували на різних парафіях України. Місіонерки розповідали парафіянам про мученицьку смерть святого Йосафата, та знайомили з його жертовним служінням Богові і людям.

14 вересня 2023 року Божого в Лаврівському василіянському монастирі Святого Онуфрія відбувся відпуст з нагоди свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Події передувала дванадцята традиційна піша проща зі Старої Солі до Лаврова. День був насичений урочистостями.

16–17 вересня 2023 року у василіянському храмі Пресвятого Серця Христового в Жовкві відбулися заходи на вшанування покровителя монастиря, міста й усієї Жовківщини – святого мученика Партенія, чиї мощі зберігаються в монастирі.

21–23 вересня 2023 року у Василіянському інституті філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського в Брюховичах відбулася міжсемінарійна студентська конференція на тему: «Святий Йосафат – пастир, який віддав життя за єдність церкви», присвячена 400-літтю

28 вересня в Музеї церковної спадщини у Вільнюсі відбулося урочисте відкриття виставки «Щоб усі були одно», приуроченої до 400-х роковин мученицької смерті святого Йосафата.

29 вересня в Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася Міжнародна наукова конференція УГКЦ «Почаївський феномен: василіянський монастир Успіння Пресвятої Богородиці в історії і культурі України».

Міжнародна наукова конференція на тему: «Культ святого Йосафата Кунцевича у Речі Посполитій» тривала від 30 вересня до 1 жовтня 2023 року Божого в місті Супрасль (Польща). Захід присвячений 400-м роковинам смерті великомученика Йосафата.

Склавши успішно тести, отці Чину Святого Василія Великого отримали сертифікати про проходження освітньої програми за напрямами: психічне здоров’я; богослов’я / соціальна наука церкви; душпастирський супровід.

1 жовтня 2023 року у василіянському монастирі в Покотилівці на Харківщині відзначили храмове свято Покрову Пресвятої Богородиці.

У церкві сьогодні існує поняття так званого екологічного гріха. Тобто те все, що людина робить, не шануючи довкілля, забруднюючи повітря, воду, землю, ламаючи гілки і т.ін без потреби – це все називається екологічним гріхом. Тобто це є те, чим ми грішимо проти Бога.

Підготувала Леся ШТИКАЛО

Із циклу «Напередодні ювілею»   Не раз малим, як ночі запинало вкривало сонця вогнедишний слід, я міркував – і серце завмирало: а що якби я не прийшов у світ й небес, людей і птахів не побачив, села та вишень? – о, первинний жах!

Слава Ісусу Христу! Мене звати Оля, я з дитинства знаю про журнал «Місіонар», читаю його зараз і навіть маю вдома декілька старих номерів, виданих ще в 30-х роках минулого століття. Пишу вам щоб засвідчити Божу допомогу – дала таку обіцянку, коли молилася. Два місяці я хворіла.

Час – загадка. Тягнеться довго, коли когось або чогось очікуємо, і злітає, як мить, коли поспішаємо або не встигаємо. Час величний, як Бог. Вічний, нескінченний. Мудрий і терпеливий. Добрий і справедливий.

Ліля любила жовтий колір. Їй казали: «Це – колір печалі». Вона відповідала: «Це – барва тепла й сонця». Дівчина сама була схожа на сонячний промінчик – завжди привітна, усміхнена.

Цьогоріч в УГКЦ відзначають 400-ліття відходу в засвіти священномученика Йосафата (Кунцевича) ‒ видатного пастиря унійної церкви на теренах Речі Посполитої. Постать цього святого залишається дискусійною в українському суспільстві. Ієромонах-василіянин Климентій (Стасів) відверто відповідає на запитання, про які рідко говорять.

Слава Ісусу Христу! Дорогі читачі! Ви знаєте, що цьогоріч наша церква вшановує 400-ті роковини мученицької кончини святого Йосафата.

(Виберіть слово та впишіть у кросворд) Підготувала Леся ШТИКАЛО 3 ЛІТЕРИ: НОЙ. ОДА. ОКО. ЯВА. 4 ЛІТЕРИ: ДАТА. ЗВУК. 5 ЛІТЕР: АВТОР. БАГАЧ. ІСААК. НАДІЯ. НАЗВА. ОСІНЬ. ТАЙНА. ЩАСТЯ. 6 ЛІТЕР: АСПЕКТ. ЕТИКЕТ. ЗНАННЯ. НЕНЬКА. ПОКРОВ. РОДИНА. СТАТУЯ. ЦАРИЦЯ.

* Жертва для Бога – святе каяття, Вдячного серця биття. * Щодня нагадує сумління Чинити Боже повеління. * Щодня любуюся в Законі Божім, Та, щоб не згас він у мені, Я не спинюся у борні. * Благаю вас: лишіть пропаще! Зробіть відкритим серце ваше.

Якось у Крехівському монастирі я зустрівся з високошановним паном Іваном Івановичем, підприємцем і доброчинцем наших монастирів. Розговорилися, і мені спало на думку записати від нього кілька життєвих історій, адже знаю, що він багато бачив і пізнав на своєму віку. Із люб’язної згоди Івана Івановича пропоную читачам «Місіонара» ці оповідки.