ЖИТТЯ — ЦЕ МИСТЕЦТВО
Думки митрополита Андрея Шептицького Горе тим, що беруть лукаве за добре, а добре за лукаве, що уважають тьму за світло, а світло за тьму, що уважають гірке за солодке, а солодке за гірке [4, І т., 424].
Думки митрополита Андрея Шептицького Горе тим, що беруть лукаве за добре, а добре за лукаве, що уважають тьму за світло, а світло за тьму, що уважають гірке за солодке, а солодке за гірке [4, І т., 424].
Коли Господь Бог чоловіка на цей світ пускає, в’яже його з Собою, наче якоюсь золотою ниткою, якби якимсь сильним ланцюгом, що з одного боку самого Господа Бога в небі тримається, а з другого боку душі християнина держиться.
Говорячи про перебування Андрея Шептицького в Кристинополі, найчастіше згадуємо три факти: він склав тут вічні обіти; був професором і навчав василіянських студентів; заснував у Волсвині перший осередок ченців-студитів. Проте це далеко не все.
У церкві сьогодні існує поняття так званого екологічного гріха. Тобто те все, що людина робить, не шануючи довкілля, забруднюючи повітря, воду, землю, ламаючи гілки і т.ін без потреби – це все називається екологічним гріхом. Тобто це є те, чим ми грішимо проти Бога.
Цьогоріч в УГКЦ відзначають 400-ліття відходу в засвіти священномученика Йосафата (Кунцевича) ‒ видатного пастиря унійної церкви на теренах Речі Посполитої. Постать цього святого залишається дискусійною в українському суспільстві. Ієромонах-василіянин Климентій (Стасів) відверто відповідає на запитання, про які рідко говорять.
31 грудня 2022 року о 10:34 за київським часом у монастирі «Матір Церкви» («Mater Ecclesiae») у Ватикані на 96-му році життя упокоївся в Бозі папа-емерит Венедикт XVI.
11 лютого 2019 р. сповнюються 125-ті роковини з відходу до вічності ігумена Мукачівського василіянського монастиря о. Анатолія Кралицького (ЧСВВ).
Є книжки, які виношуються роками. Спочатку виникає ідея, яку автор довго обдумує, перевіряє, оцінює. Потім починає збирати матеріал, записувати окремі думки, перевіряти факти. А є такі, як оця – вихор. Ти не плануєш її, не складаєш графіку роботи, не сидиш роками в архівах…
Коли Мати Тереза помирала, її запитали: чи були в її житті вихідні або свята. Вона відповіла: «Так! У мене щодня – свято!» Пригадується документальний фільм, у якому худенька маленька бабуся швидкими ловкими рухами ретельно мила і чистила кімнати, де на металевих ліжках корчилися дитячі напівтрупики, від одного вигляду яких кров застигала в жилах.
О. ПЛАТОНІД ФІЛЯС, ЧСВВ (27 вересня 1864, с. Добрячин коло Сокаля – 16 червня 1930, м. Дрогобич) – український церковний та громадсько-політичний діяч у Галичині, священик-василіянин. Діяльність: випуск молитовника «Гостинець», редакція журналу «Місіонар», реорганізація гімназії у м. Бучач в «Місійний інститут ім. св. Йосафата», відкриття Центральної духовної греко-католицької семінарії у Моравії (Республіка Чехія).
«Коли людина щойно прокинулася, їй, зазвичай, вдається правильно потрапити ногою тільки в один капець. Якщо маму вночі викликали, вона, власне кажучи, часто в одному капці й вибігала», — пригадує син Станіслави Лещинської, Броніслав. «Вона молилася до Матері Божої так: “Надягни хоча б один черевичок, але прийди з допомогою!”. Мама казала, що ніколи не була розчарована», — веде далі він.
Життя святої Терези було нелегке, але вона переборювала себе й усміхалася навіть тоді, коли їй важко було це робити... «Я не проміняла б і десяти хвилин любові до ближнього на тисячу років світських забав».
До 2007 року мало хто чув про Ірену Сендлер Тоді кілька дівчат, готуючи доповідь до Дня Перемоги, знайшли її прізвище в одному з архівів. Яке ж було їх здивування, коли вони виявили її серед живих!
КАТАЛІНА: В кінці процесії йшли ангели, котрі були дуже сумні, з руками, складеними для молитви, але опущеним поглядом. МАРІЯ; Це ангели-охоронці людей, котрі тут є, але їх ніби немає. Бо прийшли з примусу, з обов’язку, без прагнення брати участь у Святій Літургії.
Петро ШКРАБ’ЮК, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім.
У 1994 р., коли Каталіна молилась під Хрестом, відчула прагнення цілковитого віддання Ісусові. Побачила тоді велике світло, котре пронизало її долоні і стопи, залишаючи криваві рани. Почула голос: «Радій з приводу дару, котрим я обдарував тебе». З того моменту на її тілі появилися стигмати (на чолі, долонях, стопах і в боці), а Каталіна терпіла муку агонії, поєднуючи їх з терпінням Ісуса на Хресті. Свідком цього випадку був у першу п’ятницю січня 1996 р. лікар Рікардо Кастаньон, свідоцтво якого спричинилося до того, що пережиття Каталіни визнали за правдиві.
Серед багатьох мільйонів християн, які присвячують своє життя Богу, я прагну пригадати постать, яка в післявоєнній історії львівської Церкви і нашої краківської провінції відіграла неоціненну роль. Думаю, що ми можемо його назвати наріжним каменем, на якому сьогодні відбудовуються парафіяльні спільноти і святині львівської архідієцезії. Серед багатьох мільйонів християн, які присвячують своє життя Богу, я прагну пригадати постать, яка в післявоєнній історії львівської Церкви і нашої краківської провінції відіграла неоціненну роль. Думаю, що ми можемо його назвати наріжним каменем, на якому сьогодні відбудовуються парафіяльні спільноти і святині львівської архідієцезії.
Вірній жінці з Сибіру передаю руку і вітаюся словами, лиш не чути звуку! Ох, як болить мене серце, щораз заплачу, що я є в далекому Сибіру, своїх дітей не бачу. Христос Воскрес! Радість людям усім. Аж серце радіє, дзвони дзвонять, квіти цвітуть, земля зеленіє! Повідомляю тебе, дорога дружино, що я живий і здоровий, дякувати Господу Всевишньому, якого здоров’я бажаю тобі й дітям Місеви і Ромці. Дорога дружино, дуже тобі дякую, що ти старалася про оті довідки, через які я мав дістатись додому.
Нарешті дощ припинився. Понад два тижні падав майже без перерв, спочатку радуючи людей тим, що рясно поливає спраглу в незвично сухому травні землю, що нарешті забуяла пишною зеленню городина та піднялися посіви. Та згодом земля переситилася водою, не мала вже куди її сприймати, повсюди стояли величезні калабані, а в прирічкових околицях залитими стали городи й поля.
(Продовження) Потяг наближався до станції Бар. Марія з нетерпінням чекала його зупинки. Ось він зупинився і з вагону почали виходити пасажири. Зійшовши з потягу в убогій одежі, вона відчула, що знаходиться на рідній землі. Свіже ранкове повітря надихало весною. Старий тюремний чемодан стояв біля неї, а вона одинока все ще роздивлялась на всі сторони, одягаючи свою зношену куфайку. Біля неї не було нікого і вона вирішила також йти на дорогу, щоб якось добратися до Бару. До неї підійшла жінка й запитала:
НАМІРИ ДЛЯ «АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ» НА 2024 РІК
НА ЛЮТИЙ. За хворих у термінальному стані та за їхні родини.
Покровитель: апостол Онисим.
НА БЕРЕЗЕНЬ. За тих, хто в різних частинах світу ризикує життям заради утвердження Євангелія.
Покровитель: преподобний Венедикт.
НАМІРИ ДЛЯ «АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ» НА 2024 РІК
НА СІЧЕНЬ. За те, щоб Святий Дух допоміг визнавати дар різних харизм усередині християнських спільнот та відкривати багатство обрядових традицій у лоні католицької церкви.
Покровитель: Мученик Полієвкт
НА ЛЮТИЙ. За хворих у термінальному стані та за їхні родини.
Покровитель: Апостол Онисим
НАМІРИ ДЛЯ «АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ»
ГРУДЕНЬ
За людей з обмеженими можливостями. Молімося, щоб люди з обмеженими можливостями були в центрі уваги суспільства й щоб заклади пропонували програми, які підвищать їхню активність.
Покровитель: преподобний Даниїл Стовпник.
НАМІРИ ДЛЯ «АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ»
ЛИСТОПАД
ЗА ПАПУ. Молімося за те, щоб Папа, зміцнений Святим Духом, виконав свою місію та добре провадив вірних.
Покровитель – мученик Нестор.
ГРУДЕНЬ
За людей з обмеженими можливостями. Молімося, щоб люди з обмеженими можливостями були в центрі уваги суспільства й щоб заклади пропонували програми, які підвищать їхню активність.
Покровитель: преподобний Даниїл Стовпник