НЕЗРЯЧИЙ ГРІХ
— Ти диви, Варка — удова, доньку сама виховала, а оце почала будову, — дивувались у селі. — Де ж гроші взяла? А втім, худобу тримає. Може, колгосп допоміг. Та й у ланці працює, — міркували.
— Ти диви, Варка — удова, доньку сама виховала, а оце почала будову, — дивувались у селі. — Де ж гроші взяла? А втім, худобу тримає. Може, колгосп допоміг. Та й у ланці працює, — міркували.
— Братику, рідненький, Іванку, Івасику-Телесику, не відлітай! — ридала над домовиною Настя. — Мій маленький, як же ти там без мене? Як я без тебе тут?! Молодший брат… Настин пестунчик. Івасик-Телесик.
На храмове свято на честь Різдва Пресвятої Богородиці до міста Бара приїхали гості із Вінниці. Поміж них була Марія Ніщук, мати Ігоря Ніщука, військового медика, що поліг у бою під Бахмутом. Розповідь про нього міститься в попередньому номері «Місіонара». У цьому випуску хочу опублікувати спогади людей, які знали Ігоря. Ці листи на моє прохання зібрала мама героя. Вони допоможуть читачам часопису краще зрозуміти виняткову особистість Ігоря Ніщука й оцінити його заслуги перед Богом, людьми й Батьківщиною.
Сьогодні вкрай рідко можна почути заклик «бути святим», навіть поміж духовних осіб. Говорячи про сенс, мету життя, слова «святий» ніби уникають, замінюють його синонімом «досконалий».
Різдвяні свята в Україні неможливо уявити без колядок. Вони звучать у кожній християнській оселі: ними вітають Дитятко Боже — новонародженого Ісуса Христа, а також Його Пречисту Матір Богородицю Марію і святого Йосипа Обручника. Широка тематика українських колядок!
Час – загадка. Тягнеться довго, коли когось або чогось очікуємо, і злітає, як мить, коли поспішаємо або не встигаємо. Час величний, як Бог. Вічний, нескінченний. Мудрий і терпеливий. Добрий і справедливий.
Ліля любила жовтий колір. Їй казали: «Це – колір печалі». Вона відповідала: «Це – барва тепла й сонця». Дівчина сама була схожа на сонячний промінчик – завжди привітна, усміхнена.
Якось у Крехівському монастирі я зустрівся з високошановним паном Іваном Івановичем, підприємцем і доброчинцем наших монастирів. Розговорилися, і мені спало на думку записати від нього кілька життєвих історій, адже знаю, що він багато бачив і пізнав на своєму віку. Із люб’язної згоди Івана Івановича пропоную читачам «Місіонара» ці оповідки.
Старенька Палажчина хатинка розгублено стояла поміж добротними новобудовами. Дивний, тремтливий запах мала глиняна оселя. Він був різний у літню спеку й після дощу. Узимку хатинка дихала особливим теплом і, здавалося, зігрівала світ. Восени пахла картопляними димами.
Денис увімкнув телефон і став слухати ранкові новини. «З північного напрямку російські війська готуються штурмувати столицю.
Оксана подобалася Ігореві з першого класу. Дівчинка зі смішними кісками. Одна чомусь завжди розпліталася. Маленька розумниця. А Ігор мав чудовий голос. Жоден концерт не обходився без його участи. Оксана була жартунка-веселунка. Ігор – поміркований, кожне слово виважував.
Максим і Павло товаришували зі шкільних років і жили на одній вулиці районного міста на Вінниччині. Народилися вони в одному році – разом з утворенням української держави, тому про Союз знали із розповідей старших людей.
У дитинстві мені часто доводилося чути розповіді нашого односельця, який приходив до батька позичати якісь столярські інструменти. Він був учасником Першої світової війни на російсько- австрійському фронті, тому багато розповідав про це. Про один випадок сусід розказував багато разів.
В усі часи люди завжди ревно берегли своє ім'я і намагалися зробити так, щоб воно жило якомога довше. Одні прославляли його великими справами, другі – висікали на скелях, треті – писали на свинцевих пластинках і кидали в море.
Різдво стояло перед порогом. Переминалося з ноги на ногу, наче маленьке дівчатко, що прийшло колядувати до незнайомої оселі. Різдво переступить поріг Олениної квартири. Обійме її. Поруч буде ангелик. Її ангелик. Він знає: Олена плакатиме. Цього разу він не зможе її втішити.
– Василю, ти знову зібрався їхати до Києва? – Мамо, на Майдані збирається вся Україна. Треба щось робити, Україна так далі не може існувати. Михайло одружився, у нього дружина, дитина маленька, а він із Вінниччини їздить до Києва на Майдан. То чому я не можу поїхати?
Листопад відплакав дощами, віджурився туманами. Коли минав цей місяць, їй розвиднювалося на душі. Як у дитинстві, хотілося повірити в білу зимову казку. У магію прийдешніх свят... А листопад... цей колючий заплаканий листопад... Він відібрав у неї те, що любила.
«Із 6 до 18 листопада 2022 року в єгипетському Шарм-ель-Шейху проходила COP27 – 27-ма Конференція Організації Об’єднаних Націй зі зміни клімату.
Миколу в селищі називали Колькою. Так його кликала баба Настя, бо не любила внука. І батько сина не любив. А все тому, що Колька зовсім не був схожим на батькову родину. Надя, Колькова матір, присягалася чоловікові, що син його.
Цього року ми всі переживаємо й несемо втрати через надзвичайно жорстоку війну росії з українським народом. Росія з усією мілітарною силою веде загарбницьку широкомасштабну війну проти України.
НАМІРИ ДЛЯ «АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ» НА 2024 РІК
НА ЛЮТИЙ. За хворих у термінальному стані та за їхні родини.
Покровитель: апостол Онисим.
НА БЕРЕЗЕНЬ. За тих, хто в різних частинах світу ризикує життям заради утвердження Євангелія.
Покровитель: преподобний Венедикт.
НАМІРИ ДЛЯ «АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ» НА 2024 РІК
НА СІЧЕНЬ. За те, щоб Святий Дух допоміг визнавати дар різних харизм усередині християнських спільнот та відкривати багатство обрядових традицій у лоні католицької церкви.
Покровитель: Мученик Полієвкт
НА ЛЮТИЙ. За хворих у термінальному стані та за їхні родини.
Покровитель: Апостол Онисим
НАМІРИ ДЛЯ «АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ»
ГРУДЕНЬ
За людей з обмеженими можливостями. Молімося, щоб люди з обмеженими можливостями були в центрі уваги суспільства й щоб заклади пропонували програми, які підвищать їхню активність.
Покровитель: преподобний Даниїл Стовпник.
НАМІРИ ДЛЯ «АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ»
ЛИСТОПАД
ЗА ПАПУ. Молімося за те, щоб Папа, зміцнений Святим Духом, виконав свою місію та добре провадив вірних.
Покровитель – мученик Нестор.
ГРУДЕНЬ
За людей з обмеженими можливостями. Молімося, щоб люди з обмеженими можливостями були в центрі уваги суспільства й щоб заклади пропонували програми, які підвищать їхню активність.
Покровитель: преподобний Даниїл Стовпник