Вчимося з життя

НЕЗРЯЧИЙ ГРІХ


— Ти диви, Варка — удова, доньку сама виховала, а оце почала будову, — дивувались у селі. — Де ж гроші взяла? А втім, худобу тримає. Може, колгосп допоміг. Та й у ланці працює, — міркували.

ПТАХ ВИСОКОГО ПОЛЬОТУ


На храмове свято на честь Різдва Пресвятої Богородиці до міста Бара приїхали гості із Вінниці. Поміж них була Марія Ніщук, мати Ігоря Ніщука, військового медика, що поліг у бою під Бахмутом. Розповідь про нього міститься в попередньому номері «Місіонара». У цьому випуску хочу опублікувати спогади людей, які знали Ігоря. Ці листи на моє прохання зібрала мама героя. Вони допоможуть читачам часопису краще зрозуміти виняткову особистість Ігоря Ніщука й оцінити його заслуги перед Богом, людьми й Батьківщиною.

У КОЖНІЙ ХАТІ — КОЛЯДА!


Різдвяні свята в Україні неможливо уявити без колядок. Вони звучать у кожній християнській оселі: ними вітають Дитятко Боже — новонародженого Ісуса Христа, а також Його Пречисту Матір Богородицю Марію і святого Йосипа Обручника. Широка тематика українських колядок!

ЖИТТЄВІ ОБРАЗКИ


Якось у Крехівському монастирі я зустрівся з високошановним паном Іваном Івановичем, підприємцем і доброчинцем наших монастирів. Розговорилися, і мені спало на думку записати від нього кілька життєвих історій, адже знаю, що він багато бачив і пізнав на своєму віку. Із люб’язної згоди Івана Івановича пропоную читачам «Місіонара» ці оповідки.

Плакав світ, не сповитий молитвами…


Старенька Палажчина хатинка розгублено стояла поміж добротними новобудовами. Дивний, тремтливий запах мала глиняна оселя. Він був різний у літню спеку й після дощу. Узимку хатинка дихала особливим теплом і, здавалося, зігрівала світ. Восени пахла картопляними димами.

Та, що не стала долею...


Оксана подобалася Ігореві з першого класу. Дівчинка зі смішними кісками. Одна чомусь завжди розпліталася. Маленька розумниця. А Ігор мав чудовий голос. Жоден концерт не обходився без його участи. Оксана була жартунка-веселунка. Ігор – поміркований, кожне слово виважував.

Друзі вдома і на війні


Максим і Павло товаришували зі шкільних років і жили на одній вулиці районного міста на Вінниччині. Народилися вони в одному році – разом з утворенням української держави, тому про Союз знали із розповідей старших людей.

Атака на фронті


У дитинстві мені часто доводилося чути розповіді нашого односельця, який приходив до батька позичати якісь столярські інструменти. Він був учасником Першої світової війни на російсько- австрійському фронті, тому багато розповідав про це. Про один випадок  сусід розказував багато разів.

ІСТОРІЯ ОДНОГО ІМЕНІ


В усі часи люди завжди ревно берегли своє ім'я і намагалися зробити так, щоб воно жило якомога довше. Одні прославляли його великими справами, другі – висікали на скелях, треті – писали на свинцевих пластинках і кидали в море.

Ангели в камуфляжі


Різдво стояло перед порогом. Переминалося з ноги на ногу, наче маленьке дівчатко, що прийшло колядувати до незнайомої оселі. Різдво переступить поріг Олениної квартири. Обійме її. Поруч буде ангелик. Її ангелик. Він знає: Олена плакатиме. Цього разу він не зможе її втішити.

Трагедія воїна (Душі вбити не можна)


– Василю, ти знову зібрався їхати до Києва? – Мамо, на Майдані збирається вся Україна. Треба щось робити, Україна так далі не може існувати. Михайло одружився, у нього дружина, дитина маленька, а він із Вінниччини їздить до Києва на Майдан. То чому я не можу поїхати?

На годиннику – початок зими...


      Листопад відплакав дощами, віджурився туманами. Коли минав цей місяць, їй розвиднювалося на душі. Як у дитинстві, хотілося повірити в білу зимову казку. У магію прийдешніх свят... А листопад... цей колючий заплаканий листопад... Він відібрав у неї те, що любила.

Осколок увіп’явся в груди ангела...


      Миколу в селищі називали Колькою. Так його кликала баба Настя, бо не любила внука. І батько сина не любив. А все тому, що Колька зовсім не був схожим на батькову родину.      Надя, Колькова матір, присягалася чоловікові, що син його.



Оформити передплату

Архів видань


Апостольство молитви