Гіщинський Володимир
Викладач Борщівського коледжу, історик
Найбільш відомим ігуменом Підгорецької василіянської чернечої обителі в останній чверті XVII ст.- першій чверті XVII ст. є о. Парфеній Ломиковський, ЧСВВ. З його іменем пов’язані найбільш значимі сторінки історії монастиря, добре відомої в краю,– і далеко за його межами чернечої обителі, яка оповита славою княжого походження.
Народився Парфеній Павло Ломиковський 23 червня 1654 р. в с. Чишки, що біля містечка Олесько, в шляхетній родині з давніх часів. В гербовій книзі шляхти Речі Посполитої є документальне свідчення того, що шляхетний рід Ломиковських має давнє походження. На шлях богопосвяченого життя Павло Ломиковський став у 1677 р. в Підгорецькому монастирі на Празник Благовіщення Пресвятої Богородиці. В монастирському літописі – «Синопсисі» записано «…юнак іменем Павло Ломиковський, син шляхетних батьків здавна знатного походження, із села Чішки з-під міста Олеська, прийняв чернечий постриг від ігумена-старця Созонта, 25 березня 1677 року і названий був у чернечім чині Парфеній, маючи поручника собі в Дусі Святім отця чесного Фому. Коли минуло трохи часу, з певної монастирської потреби був у Львові згаданий ігумен Созонт із братом Парфенієм, а вони собі були родичами. Зібравши речі, задля яких їздив, сам повернувся до обителі, а брата Парфенія віддав чесному і справному старцю ієромонаху Діонісію, ігумену теребовлянському (ігумену Теребовлянського монастиря Преображення Господнього, ієромонаху Діонісію) в послухання, який на той час залишався при Теребовлянській чудотворній іконі святого образу Пресвятої Богородиці (із 1673 р. ікона знаходилася у кафедральному соборі св. Юра у м. Львові) в монастирі великомученика Христового Георгія (св. Юра), в катедрі Львівській. Там же згаданий Парфеній, був висвячений 5 квітня 1678 р. боголюбивим Йосифом Шумлянським – єпископом Львівським, на диякона.».
Пройшло не так багато часу. Ігумен Підгорецького монастиря, вельми пошанований серед ченців, старець о. Созонт постарів. Через свою немчі уже не міг очолювати обитель. Зважаючи на це, монахи звертаються до єпископа Йосифа Шумлянського з проханням вручити провід цієї обителі о. Парфенію Ломиковському. Взнавши про це, Парфеній Ломиковський, на той час уже архідиякон, просить єпископа Йосифа Шумлянського, щоб йому, враховуючи те, що він був пострижений в монахи в у цьому монастирі і маючи велику любов до цього місця, щоб саме йому було вручено керівництво цієї обителі. Письмового благословення даного єпископом Йосифом Шумлянським, 4 жовтня 1686 р. архідиякон Парфеній Ломиковський стає ігуменом Підгорецько-Пліснеського монастиря. Але так, як він через свої обов’язки був змушений часто бути відсутній, то за його порадою монахи вибрали собі намісником ієромонаха – Терентія.
Із сторінок “синопсису” та з інших доступних джерел відомо про те, як з ласки Божої, власне старання о. Парфенія Ломіковського, за активною діяльністю отців і братів Чину – монахів монастиря, талантом і працею жителів краю, на пожертвування християн різного соціального стану, різних церковних конфесій в цій давній василіанській обителі в різні часи було побудовано: у 1691-1692 р. церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці; у 1692р. церкву Усікновення Чесної Глави Іоанна Хрестителя; у 1702р. церкву св. Онуфрія; у 1708 р. нову дзвінницю і 25 дзвонів вилито; у 1715-1717 р.р. нову церкву Усікновення Чесної Глави Іоанна Хрестителя; у 1726 р. розпочато будівництво нової церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, а також збудовано каплицю, келії та чимало інших монастирських споруд. Як бачимо, власне за ігумена о. Парфенія Ломіковського, практично, було побудовано новий монастир.
17 квітня 1694 р. Підгорецька чернеча обитель старанням о. Парфенія Ломіковського, збагатилася бецінним духовним скарбом – чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, перенесеної із церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Голубиці. Оздобою Підгорецької чудотворної ікони Божої Матері – є майстерно виконана, срібна позолочена риза, що залишає відкритими лише лики Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа, доволі точно відтворюючи рисунок іконографічної композиції. Риза є вартісною пам’яткою українського золотарства початку ХVІІІ ст. Вона була майстерно виготовлена на замовлення коштом ігумена Підгорецької чернечої обителі – о. Парфенія Ломиковского.
За задумом о. Парфенія Ломиковського і за його активного сприяння, було написано літопис Підгорецького монастиря. «Синопсис» є цінним джерелом давньої історії Підгорецької чернечої обителі, яка здавна звалася Пліснеською. Основний текст написаний ним у 1699р.. Найбільше місця і уваги приділено подіям 1662-99 р.р. Літописні записи ведуться до 1715 р. і, лише окремі записи датуються 1726 р., 1729 р..
За активною участю о. Партенія Ломиковського було засновано монастирську бібліотеку, яка його ж старанням за час його ігуменства, поповнилася значною кількістю рукописних і друкованих книг.
Необхідно, особливо, наголосити на тому, що о. Парфеній Ломиковський відігравав дуже активну участь у житті церкви.
За часу єпископства Варлаама Шептицького, брав участь в Унівському монашому соборі (1711 р.), що був покликаний пристосувати чернечі спільноти єпархії, які досі були підпорядковані місцевому ординарієві до організаційної структури Василіянського Чину. Доклався до розробки правил Унівського монашого Собору, які відіграли важливу роль у централізації чернечих обителей Львівської єпархії.
о. Парфеній Ломиковський брав участь у раді представників «усіх братств і уніатського вищого духовенства», що відбулася 10 вересня 1712 р. у церкві Св. Юра, яка мала характер надзвичайного собору, що обговорювала шляхи захисту української (руської) громади Львова від утисків магістрату. На раді розглядалися способи здобуття міщанами-уніатами тих самих прав, які мали жителі міста Львова інших релігійних конфесій, у зв’язку із прийняттям Львівською Ставропігією в 1708 р. Окрім братів-монахів, участь у нараді брали також о. Діонісій Сінкевич, львівський офіціал та ігумен Святоюрського монастиря та Парфеній Ломиковський, генеральний архідиякон, ігумен Підгорецького монастиря. Учасники наради спільно постановили відрядити своїх уповноважених (серед них був і о. Парфеній Ломковський) до Варшави для захисту «прав, свобод народу руського» на Сеймі.
Отець Парфеній Ломиковський брав також участь у роботі Замойського собору Зєднаної Церкви (1720 р.), у складі владики Атанасія Шептицького Львівського єпископа. В якій окрім трьох офіціалів Львівського владицтва були й деякі члени Святоюрського архієрейського двору, зокрема, катедральний проповідник Йосиф Нарольський, а також ігумени найважливіших василіанських монастирів, що діяли на території єпархії. Серед них і о. Парфеній Ломиковський – генеральний архідиякон Львівської катедри, ігумен Підгорецького монастиря, одного із найбільших на той час василіанських монастирів. Бував о. Парфеній Ломиковський не раз у складі комісії «духовних комісарів», яка здійснювала єпископські візитації монастирів.
Цікавим з точки зору історії Української Церкви є повідомлення «Синопсису» про посольську місію ігумена Підгорецького монастиря о. Парфенія Ломіковського із архієпископським листом єпископа Львівського і Луцького – Іосифа Шумлянського до московських царів – Іоанна і Петра Олексійовичів, і царівни – Софії Олексіївни, а також Патріарха Московського і всія Русі – Іоакима, 30 травня - 21 грудня 1689 р. До речі, даний історичний факт засвідчує ряд документальних джерел, про нього йде мова у історико-біографічному творі – “Іосиф Шумлянський єпископ Львівський” о. А. Перушевича.
А очолював о. Парфеній Ломиковський посольську місію (посольство) від імені єпископа Йосифа Шумлянського до Москви не випадково. У XVI-XVII ст. Галицька духовна еліта раз-пораз починає «пригадувати» призабуту еклезіальну спадщину Галицької митрополії, яка була заснована ще в 1303 р. за князя – короля Юрія Львовича. Цю традицію, по новому, в другій половині XVII ст., намагається «прочитати» і на практиці реалізувати Святоюрська архієрейська адміністрація часу єпископства Йосифа Шумлянського. Одним із ідеологів відновлення юрисдикційного статусу Галицької митрополії на основі історичної традиції був генеральний архідиякон Львівської катедри – о. Парфеній Ломиковський. Апеляція єпископа Йосифа Шумлянського та його найблищого оточення до концепту «Галицька митрополія», тобто до історичного минулого Церкви Галицького регіону, імпліцитно передбачала пошук реальних і історичних зв’язків Львівської єпархії з Успенською кафедрою у формі звертань до церковної історії Галицького краю.
Власне апеляція до пам'яті про Галицьку митрополію, – по-перше, вказувала на особливий статус Львівської єпархії в ієрархічній структурі Київської митрополії; по-друге, дозволяла унезалежнити Православну церкву в Речі Посполитій від Руського (Київського) митрополита, який з 1686 р. підлягав Московському Паріарху; по-третє, давав шанс Львівському, Луцькому, Перемишльському владицтвам зберегти свій регіональний варіант східно-християнської традиції після того, як вони публічно визнають зверхність Папи Римського (що й відбулося у 1700 р.) й убезпечитися від «поглинання» Київською унійною митрополією в майбутньому.
Грунтовну інформацію про проект Йосифа Шумлянського подав І. Скочиляс в своїй фундаментальній праці «Галицька (Львівська ) єпархія XII-XVIII ст. Організаційна структура та правовий статус» .- Львів. 2010.- С. 220-223.
Ведучи мову про життя та діяльність о. Парфенія Ломиковського потрібно наголосити на тому, що він у першій половині XVIII ст. приклався до розбудови Святоюрського комплексу, до спорудження на його території ряду адміністративних, господарських і житлових забудов. Зокрема збереглися документальні джерела, які засвідчують, що коштом генерального архидиякона львівської катедри о. Парфенія Ломиковського та архімандрита Гедеона Паковського, на території Святоюрського комплексу у 1729 р. викопано криницю. Його ж коштом на початку XVIII ст. було переоблаштовано один із трьох вівтарів каплиці Зачаття Пресвятої Богородиці, яка постала при кафедральному соборі ще у 1670 р., в якій було поміщено перенесену до Львова із Теребовлянського василіянського монастиря чудотворну ікону Богородиці. У 1700 р. Підгорецький монастир на Пліснеську, завдяки о. Парфенію Ломиковському, старанням єпископа Йосифа Шумлянського, прийшов до з’єднання з Апостольським Престолом.
Підсумовуючи внесок о. Пафенія Ломиковського у розбудову Василінського Чину потрібно особливо наголосити на тому, що на час його ігуменства припадає розвій чернечого життя в Підгорецькій обителі, що на Пліснеську. Як в які роки, у монастирі налічувалося 20-24-29 ченців, отців і братів Чину. Підгорецький монастир був одним із провідних осередків Василіянського Чину. Серед 129 василіанських монастирів Руської провінції Покрови Пречистої Діви Марії., Монастир мав статус «вокального», так як ігумен монастиря брав участь в Генеральних та Провінційних капітулах і мав право голосу на них (відповідно із 38 та 26 ігуменів вокальних монастирів).
Помер ігумен Підгорецької василіянської обителі – Партеній Ломиковський, архидиякон Львівської катедри 20 липня, 1729 р. у Львові. Перед смертю він записав на монастир на побудову монастирської церкви Благовіщеня Пресвятої Богородиці 40 000 золотих, як капітал на процент, і 5000 золотих на подальшу розбудову обителі, з якою було пов'язане все його подвижницьке життя.
Свідченням високої оцінки його подвижницького чернечого життя є меморіальна таблиця праворуч від іконостасу, яка вмонтована в стіну теперішньої монастирської церкви з таким текстом латинською мовою: ”Цю церкву присвячену Христу Спасителю, Благовіщенню Пречистої Діви, під опікою святих – Іоанна Хрестителя, пустинножителя Онуфрія, збудовано, облаштовано і всіляко прикрашено старанням мужа особливої побожності отця Парфенія Ломиковського Чину святого Василія Великого – архідиякона Львівської катедри, ігумена цього монастиря”. (переклад автора)
Джерела і використана література.
1. Синопсис// Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. -Ф.3,Од.зб.76. -С. 21; С. 26; С. 41; С.42; С. 59 40.- С.41.
2. Синопсис // Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів..-Ф.3, Од. зб.427. – С.19; С.20; С.24; С.39; С.42; С.45.
3. Привілей польського короля Яна ІІІ собеського про надання привілею Підгорецькій чернечій обителі, що здавна звалася Пліснеською // Центральний державний історичний архів у м.Львов– Ф.684.-Оп.1, Од.зб. 2636.- Арк.1-12.
4. Дарчий запис львівського архідиякона о.Партенія Ломиковського про пожертвування грошової суми монастирю в Підгірцях // Центральний державний історичний архів у м.Львов. – Ф.684.-Оп.1, Од.зб. 2639.- Арк.1-4.
5. Портрет о.Партенія Ломиковського // Національний Музей у Львові- 41347. Ж-1053, полотно, олія, 97 х 67.
6. Список книг та манускриптів бібліотеки василіянського монастиря в Підгірцях другої половини ХІХ ст. //Центральний державний історичний архів у м.Львов. – Ф.684, оп. 1, спр.2633.- Арк.1-4.
7.. Коссакъ Е. Короткій поглядъ на монастыри и на монашество руске, отъ заведеня на Руси вьры Христовои аж по ныньшное время // Шемаимзмъ провинціи Св. Василія Великоговъ Галиціи.- Львовъ. 1867.-262.
8. Мирон (Франко И.) Иосифъ Шумлянскій, последний православний єпископ львовский и его «Метрика»// Киевская Старина.-1891.-№33.- С.340- 353.
9. Патрило о.І. Нарис історії Галицької Провінції ЧСВВ // Нарис історії Василіянського Чину св. Йосафата.- Рим.-1992.–С. 82, 159, 196, 210. С. 334, 378, 601.
10. Ваврик о. М. Нарис розвитку і стану василіянського чина XVII –ХХ ст. – Рим, 1984.–С.25,56,65,66,68, 112, 123, 138, 178, 183, 201.
11.. Копыстянській А. Матеріалы, относяшіеся къ исторіи Львовскаго Ставропигона въ 1700-1767 г.г. - Львовъ, 1936.-С. 26-27 (док . № 25).;
12. Петрушевич А. Іосиф Шумлянський – єпископь Львовский оть г.1667 – до г.1708. Біографический очерк. – Львов, 1896. – С.16.
13. Петрушевич А. Сводная Галицко – Русская лbтопись сь 1600 по 1700 годь.- Львов,1874. Т.I.- С.222-223. 14. Петрушевич А. Дополнения ко сводной Галицко-Русской лbтописи сь 1600 по 1700 годь .- Львов, 1881 .- С.684-688 .
15. Архів Юго-Западной Россіи . Акти относящиеся кь исторіи Галицко-Русской православной церкви (1423-1714 р.р.)–К.,1883, ч.1, Т.VI, ч.I.CCLXXVI. – С.684-685;
16. Скочиляс І. Галицька (Львівська ) єпархія XII-XVIII ст. Організаційна структура та правовий статус» .- Львів. 2010.- С.195;С. 220-223; С. 448; С.289; С. 386-387.
17. Жеплинська О. Портрет ігумена Підгорецько монастиря Парфенія Ломиковського у збірці Національного музею ім. Андрея Шептицького // Ольжині читання. 16 травня 2009.- Пліснеськ-Львів, 2010. -С. 47-49.
18. Гіщинський В. Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво // Брідщина. Літературно- краєзнавчий журнал.- Броди. 2004. № 16.- C.4-8; C. 71-76.
19. Гіщинський В. Б. “Опис “Синопсису” Підгорецького ( Пліснеського) монастиря // Київська Церква.-Львів-Київ , 2001.- № 4 ( 15).- C. 129-141.