Вчимося з життя

СВЯЩЕННИК З ЛАГІДНОЮ УСМІШКОЮ


      На засланні в селищі Аян мені довелося зустрітися з греко-католицьким священником з України Романом Єсипом. Він був привітним і веселим чоловіком. Проте я помічав, що за усмішкою криється душевний і фізичний біль.

МІСІЯ НА ЗАСЛАННІ


     1982 рік. За бажання легалізації Української греко-католицької церкви сповідника віри о. Романа Єсипа й о. Василя Каваціва засуджено до п’яти років ув’язнення в трудовій колонії і трьох років заслання в селищі Аян на березі Охотського моря.

НАВЕРНЕННЯ


     Денис був старшокласником, активістом, відвідував шкільний драмгурток. Хлопець мав тонку, чутливу душу, любив ходити до церкви, співав у дитячому хорі. Одним з його найулюбленіших свят було Різдво Христове, він завжди з радістю очікував дива народження Немовляти Ісуса.

Без вини винуватий


      Одного разу, відвідавши хворого, я повертався додому. Проходячи повз один двір, побачив біля хати двох чоловіків. Вони сиділи на призьбі й розмовляли. Один з них підвівся, привітав мене й попросив обговорити з ним важливе питання, що турбувало його останнім часом.

МУХТАР


(Картинки з життя)      Щоразу, коли навідуюся в село до бабусі, ледь не першим зустрічає мене сусідський пес Мухтар. Здалеку чує, підбігає, лащиться, подає лапку. – Привіт, друже! – вітаюся з ним. – Як справи?

Хатинка з душею


     У селі Бусовисько на Старосамбірщині є хатина, блакитна, як небо. Вона особлива, її увішані іконами стіни бережуть багато таємниць. Це не просто собі оселя – тут за часів заборони УГКЦ правили служби Божі, хрестили дітей, вінчали закоханих.

Голубка миру


Світлій пам’яті сестри Володимири Дмитришин      6 червня 2019 року наша церква, ненька Україна, усі ми зазнали великої втрати: нас передчасно покинула, відійшовши в засвіти, с. Володимира.

Минуле не забувається


     На парафії закінчувалися великопісні реколекції. До священика-реколектанта підійшла бабуся й звернулася з проблемою: її непокоїв вибір онукою нареченого. – Моя Галина працює медсестрою в лікарні, – розповідала старенька.

ЯК БІЛЬШОВИКИ ЗАМОРДУВАЛИ КЛИМЕНТІЯ ШЕПТИЦЬКОГО


     Блаженний священномученик Климентій Шептицький (17 листопада 1869 – 1 травня 1951), рідний брат митрополита Андрея Шептицького, був архімандритом ченців Студійського статуту, екзархом Росії та Сибіру, у світському житті працював послом до Галицького сейму та Віденського

УКРАЇНСЬКИЙ СВЯЩЕНИК ЗАМEPЗ З ДІТЬМИ, ВИКОНУЮЧИ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК МИЛОСЕРДЯ…


      Увесь світ знає про святого Максиміліана Кольбе, священика-францисканця, який в Oсвенцімі зголосився піти на poзстріл замість багатодітного батька, якому випав жереб.

КАРТИНКА ІЗ ЖИТТЯ


     Один дідусь переїхав жити до свого сина, невістки та п’ятирічного внука. Його руки тремтіли, очі погано бачили, ідучи, він накульгував. Під час трапези старенький раз по раз розхлюпував страву на скатертину, і молоду сім’ю це дратувало.

ДО 25-х РОКОВИН ВІДХОДУ В НЕБЕСНУ ОБИТЕЛЬ о. СЕВЕРИНА ГНАТЮКА, ЧСВВ


     23 березня минає 25 років з дня відходу у вічність отця підпільної церкви на теренах Добромильського монастиря Северина (Северіяна, Сиверяна) Гнатюка (ЧСВВ). У буремні роки війни щойно висвяченого молодого ченця призначили парохом сіл Тернави, П’ятниці, Поляни.

СОВІСТЬ


(Картинка з життя)      Купуючи на ринку молоко, відразу важко (а то й неможливо) визначити, чи воно якісне, чи, бува, не від хворої тварини. Нести у лабораторію на аналіз – марудна справа. Доводиться уповати на совість та порядність продавця.

Лихо не очікують, воно само приходить


  (Із хресної дороги українського народу тридцятих років ХХ ст.)       Під час однієї зустрічі з письменником Василем Білоусом я запитав його, що він пам’ятає про репресії тридцятих років. Ось що він розповів.

Життя прожити – не поле перейти


У Кропивні Золотоніського району Черкаської області живе світла, життєрадісна бабуся – Любов Трохимівна Лушник (дівоче прізвище – Кривенко). На її долю випало чимало тяжких випробувань, але їй удалося зберегти силу духу й вистояти попри все. Своє життя вона присвятила педагогічній праці – учителювала в Хуторах Каврайських, Хвилівці, Деньгах і Кропивні. Трудилася на землі. Раділа сім’єю. Для дітей, онуків і правнуків Любов Трохимівна написала спогади про свій тернистий життєвий шлях.



Оформити передплату

Архів видань


Апостольство молитви