Я з сім’ї, де тато – фарисей, мама – християнка-язичниця, брат – атеїст. Дуже багато наробила помилок, завдала шкоди собі, бо мене ніхто не виховував. Мама – заробітчанка, тато був при посаді – друзі, алкоголь, коханки, і зрештою повна деградація. Ніхто ніколи мною не цікавився, зате купляли свою відсутність грішми. Жила, не знаючи відмов, гроші зробили своє: гулянки, п’янки, непотрібні компанії, стосунки з непотрібними людьми, інтим. Так мене вчили, що чоловік має «пасувати» у ліжку, і пробувати треба всіх, з ким зустрічаєшся. Це призвело до трагедії: у 26 років стався серйозний нервовий зрив. Я все переосмислила. Сама собі стала бридкою, після чого моя зневіра до Бога пропала.
Зараз мені дуже близька притча про блудного сина, який нагулявся і навернувся – щось схоже на мене. Я шукала причину, чому так жила, чому так чинила?! – і знайшла. Усі печалі, біль, усі неприємності я створила собі сама, нікого не виню. Я змінилася, відмовилася від усієї цієї розпусти і бридоти, – і змінилося життя. Сповідь, святе Причастя, практикування духовного життя, церква, молитва насправді дуже змінюють, хоч це дається не просто, бо є багато перешкод. Але я вірю, і чомусь більш ніж переконана, що ці всі хибні дороги дав мені побачити Бог, щоб я таки зрозуміла і навернулася до Нього. Всі думають, ніби після нервового зриву у мене «поїхав дах», бо, кажуть, дуже «вдарилася в релігію», – з чим я не погоджуюся. Більша половина друзів пропала, бо я вже їм нецікава, не грішу так, як вони; батьки думають, що тут проблеми з психікою і «такими темпами до монастиря недалеко». Хлопці, з якими знайомлюся, не розуміють, як можна було колись зустрічатися і мати секс, а тепер у нових стосунках – почати все з чистої сторінки і жити за заповідями Божими. Якби людина могла змінити минуле! Але, на жаль, цього зробити неможливо. Тому я себе вибачила, цю страшну «чорну книгу» закрила і викинула, розпочала життя з чистої сторінки.