Євангелія від Матвія містить молитву «Отче наш» у «стратегічній точці», тобто посередині нагірної проповіді. Із цього зауваження Папа Франциск, розпочав катехизу з нагоди загальної аудієнції, присвяченої роздумам над Господньою молитвою, що відбулася 2 січня 2019 р. в залі Павла VI у Ватикані.
У контексті блаженств
Отож бачимо Ісуса на узвишші поблизу озера. Сівши, Він починає навчати. Навколо Нього зібралися як найближчі учні, так і «великий натовп анонімних облич». Цей різнорідний гурт отримує молитву «Отче наш». Цей момент має особливе значення: Ісус у нагірній проповіді підсумував фундаментальні аспекти Свого послання.
Вступом до цього стали блаженства, у яких Ісус називає щасливими тих людей, які і за Його часів, і тепер не отримували належної уваги. «Такою є революція Євангелія. Де Євангеліє, там революція. Євангеліє не залишає в спокої, але спонукає нас... Усі люди, спроможні любити, миротворці, які досі опинялися на узбіччі історії, є натомість будівниками Божого царства», – зазначив Святійший отець.
Діти Отця, Який у небі
Із цього вступу, «що перевертає цінності історії», випливає новизна Євангелія. Не йдеться про скасування Закону, але про його нову інтерпретацію, що поверне «початковий сенс». Любов не знає меж: можна любити навіть свого ворога й молитися за переслідувачів, бувши «дітьми Отця, Який у небі», що посилає сонце або дощ і для добрих, і для лихих, для праведних і неправедних.
«Ось у чому полягає велика таємниця, що лежить в основі всієї нагірної проповіді: будьте дітьми Отця вашого, Який у небі, – наголосив Папа. – На перший погляд, ці розділи Євангелія від Матвія здаються моральною промовою, складається враження, що вони пропонують занадто вимогливу етику, однак відкриваємо, що це насамперед богословська промова. Християнин не той, хто старається бути кращим від інших, бо знає, що є таким самим грішником, як усі. Християнин – це просто людина, що стоїть перед новою неопалимою купиною, об’явленням Бога, Який не приносить загадку невимовного імені, але просить дітей призивати його: “Отче”».
Відмежування від лицемірства та язичництва
Таким чином, Ісус уводить учнів у молитву «Отче наш», відмежувавшись «від двох груп Свого часу». Насамперед від лицемірів: «Коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять на видноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям».
За словами Святійшого отця, існує чимало людей, які «звершують атеїстичні молитви», у яких немає Бога. Можемо зустріти тих, хто щодня ходить до церкви, але «ненавидить інших чи обмовляє». «Якщо ти ходиш до церкви, то живи як Божа дитина, як брат чи сестра, давай справжнє свідчення, а не антисвідчення», – сказав понтифік і додав, що «християнська молитва не має іншого вірогідного свідка, окрім власного сумління».
А далі Ісус каже: «Не говоріть зайвого, як ті погани; гадають-бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані». Він, можливо, має на увазі притаманний стародавнім молитвам звичай «задобрити божество» серією призивань і молитов. Згадаймо хоча б змагання між жерцями Ваала та пророком Іллею на горі Кармель. Ісус же заохочує звертатися до Бога, як дитина до батька, що знає про її потреби. «“Отче наш” може бути навіть мовчазною молитвою: станьте перед очима Бога, пам’ятаючи про Його Отчу любов, і цього вистачить, щоби бути вислуханим», – сказав Святійший отець. Насамкінець він сказав: «Як же прекрасно думати про те, що наш Бог не потребує жертв, щоб здобути Його прихильність. Не потребує нічого отой наш Бог: просить лише, аби під час молитви ми тримали відкритим канал спілкування з Ним, щоб завжди відкривати, що ми є Його любими дітьми».
Mario Galgano / Світлана Духович,
Ватикан
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ, Ватикан