Останній тиждень перед великою подією — Воскресінням Христовим — це час скорботи, стишення, внутрішнього спокою чи, можливо, напруги і переживань? Чим важливий і особливий Страсний тиждень та який головний зміст найвеличнішого християнського свята — Великодня – пояснює богослов Максим Тимо.
Джордано Лука (1632–1705). Поцілунок Юди
Ми наділили найбільші християнські свята, зокрема Великдень, сентиментальністю, яка заважає розуміти їхній глибинний зміст. Для повного його осягнення потрібно розглянути страсті Господні крізь призму особистого сприйняття, оскільки ми звикли бачити їх як низку принижень, фізичних і душевних страждань.
Хосе Мадрасо і Агудо (1781–1859). Ісус у домі Каяфи
Можна виокремити кілька основних аспектів, які ведуть до розуміння значущості жертви Христа й того, що маємо робити, щоб наслідувати Його.
Джордано Лука (1632–1705). Пилат умиває руки
«Господи, Якого продали і Який викупив нас, слава Тобі!»
Трагізм і гірка іронія останніх земних днів Ісуса в тому, що Його зраджували – усі: хто як міг і кому за що було вигідно. Архієреї і священники продали Христа за вірність своїм релігійним переконанням. Вони не могли прийняти Ісуса як Месію, бо мали власне уявлення, яким він має бути.
Франкен Молодший, Франс (1581–1642). Суд над Ісусом
Понтій Пилат стежив за збереженням стабільності в суспільстві та за утримання балансу у відносинах між релігією як соціальним інститутом і державою. Він розумів, що Ісус невинний, але не захотів виправдати Його, бо в тій ситуації йому було це невигідно.
Воїни продали Ісуса через азарт, бажання поглумитися над беззахисною людиною. Адже їм не дали вказівок, як саме мають бичувати приреченця, а якщо вірити свідченням тодішніх авторів, таке покарання могло бути дуже жорстоким або більш-менш стерпним. Та оскільки солдати сприймали Ісуса як бунтівника, то застосували найжорстокіші тортури.
Караваджо (1571–1610). Увінчування терням
Заведено вважати, що Юда продав Ісуса за гроші. Та насправді це досить примітивне трактування. Він продав Христа тому, що мав хибне уявлення про Нього. Юда хотів бачити Ісуса іншим, хотів, щоб Він виявив Свою божественну силу, щоб поборов римських солдатів, щоб на Його захист стали янголи. А натомість Ісус іде на смерть.
Навіть найближчий учень – Петро – продав Ісуса. Зрікся, тому що боявся.
Цими днями кожен з нас повинен запитати себе: за що я готовий продати Господа? Що це буде: статус, захоплення, погана звичка?..
Мікеланджело Мерізі да Караваджо. Ісус із хрестом
Ісус страждав, щоб ми жили
Господа багато разів видають: Юда – Пилатові, той – первосвященникам, вони – римській владі, народ – солдатам, а ті – на глузування і на хрест. Зрештою Христос віддає дух Богові.
Бачимо, що Ісус готовий був узяти на себе не якісь окремі гріхи, а всі зразу. Смерть на хресті, страждання – це не окремий епізод, а саме життя, яке від початку було пожертвою заради нас. Тому важливо розуміти, яким чином Ісус приймає на Себе Божу волю.
Рафаель (1483–1520). Падіння Христа на шляху до Голгофи
Таким чином, прийняти Божу волю й означає наслідувати Христа. Ми не можемо йти Ісусовим шляхом буквально – переживши Його страсті, тому що це таїнство, яке нам годі осягнути. Не варто також старатися переживати їх якось емоційно, співстраждати – це неможливо, до того ж може мати негативні наслідки. Ісус дав чітку вказівку: якщо хочеш іти за Мною — візьми свій хрест і йди. Отож не вигадуйте собі особливих подвигів, надзвичайних практик – від того не станете цінніші для Господа. Прийміть те, що Бог кладе на плечі. Ісус страждав не задля того, щоб ми страждали, але щоб жили повнотою Його життя.
Богопокинутість як відбиття пекла
Ще один важливий момент, що наближає нас до Великої суботи, – богопокинутість Ісуса на хресті.
Вінченцо Кампі (1536–1591). Розп’яття
Усі чотири Євангелія підкреслюють, що Ісусове життя невідривне від Отця: Він усе творить у Його ім’я. А на хресті настає момент, коли Ісус визнає, що Отець Його залишив: «Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене?». З богословського, екзистенційного погляду це найтрагічніший момент, адже саме відірваність від Бога є тим, що називаємо адом (пеклом).
Ісус переживає цей стан, щоб ніхто з нас більше не відчув його. Він бере участь у наших стражданнях, приймає найганебнішу натоді страту й зрештою смерть.
Євстафія Ле-Сур (1617–1655). Христос на хресті з Дівою Марією і святими
Пасха як переродження
Апогей християнської віри – Пасха. Усі релігійні тексти зосереджують читача не на темі страждань, а на темі воскресіння. Ісус помер, щоб вивести нас до нового життя.
Антоніо де Ланкарес. Вознесіння Господнє
Парадокс: під час Великого посту, з великою кількістю реколекцій, розважань, сповідей, духовних вечорів, ми внутрішньо мобілізуємося, однак після Великодня в нас настає духовне оціпеніння: а що далі? Настає період стагнації. Хоча насправді, якщо Великий піст – це час відмови від певних речей, переосмислення життя, то Пасха має стати таким собі засвоєнням, християнським переродженням.
У тропарі співаємо, що Христос дарує нам життя. Ми не можемо його ані заслужити (молитвами, постом, духовними вправами), ані випросити – це дар любові: «Я прийшов, щоб ви мали життя і було його понад міру».
Новеллі П’єтро (1603–1647). Воскресіння Христове
Довідка. Максим Тимо — магістр богослов’я, викладач літургійного співу Львівської духовної семінарії; учасник групи перекладачів літургійних текстів «Трипіснець»; викладач курсу «Літургія і мистецтво» іконописної школи Українського католицького університету; співробітник духовно-пасторального відділу УКУ та Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.
Освіта: 1997–2004 — Львівська духовна семінарія Святого Духа; 2004–2007 — Український католицький університет, ліценціат з богослов’я. Тема магістерської роботи: «Богослов’я людини та її спасіння в літургійних текстах Христового Різдва».
Наталія ПАВЛИШИН
Джерело: dyvensvit.org
