о. Йосафат Бойко, ВС
Молитовний намір для Апостольства молитви на квітень
Загальний: Щоб відповідальні за ідеї та управління в економіці мали мужність відмовитися від економіки відчуження, шукали способи відкривати нові шляхи.
Молитовний намір для Апостольства молитви на травень
Євангелізаційний: Щоб віруючі, використовуючи свої творчі здібності, виконували власну конкретну місію і вміли реагувати на виклики сучасного світу.
Християни – це люди, які повірили Христові й пішли за Ним; це ті особи, які почали жити Церквою Христовою, заснованою на Петрі, до якого Ісус сказав: «То ж і я Тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають» (пор. Мт. 16, 16–20). Це ті особи, про яких можна сказати одним висловом – «люблять Христа і Його Церкву», яка, незважаючи на різні бурі й випробування, живе вже майже дві тисячі років. Але ті ж самі християни – це не святі, а люди, які свідомі своїх немочей і гріхів, живуть і щоденно ведуть боротьбу за святість, праведне життя, досконалість. Ніхто не народився святим, але щодня, якщо забажає, може прагнути святості.
Християни – це не якась відокремлена спільнота, що не належить до суспільства, в якому перебуває, а вірні, які хочуть підпорядковуватися законам тієї чи іншої країни, аби лише ці закони не суперечили законам Божим, бо для нас, християн, основним є правило, яке озвучив апостол Петро: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей» (Ді. 5,29). Християни – це ті особи, які покликані бути «світлом світу» і «сіллю землі»: «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити?... Ви – світло світу... Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, убачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт 5,13.14.16), тобто це люди, які, попри свої людські хиби, немочі й недосконалості, з Божою поміччю, з допомогою молитви і Святих Таїнств, прагнуть ставати кращими і змінювати суспільство, в якому живуть.
Як мають реагувати християни на різні, а особливо інформаційні виклики сучасного світу, повні безлічі негативних послань? Відповідь проста: по-християнськи. А що ж це означає? Пропоную три правила:
1. Знати і бути переконаним у тому, що все в цьому світі відбувається з Божого допуску. Навіть і негативні речі, про які ми чуємо ледь не щодня, без допуску Господа не стаються. І саме Святе Письмо нам про це говорить: «Знай, що за останніх днів настануть скрутні часи, бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні, без любові, не примирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні, зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні, ніж боголюбні, мають бо сповид побожности, сили ж її зреклися» (ІІ Тим 3, 1–5). Бог, який сотворив людину вільною, дав їй світлий розум і свободу вибору, вільну волю, ніколи не змушує людину, а спонукає бути доброю, але людина часто робить вибір на користь зла і Господь це допускає.
2. Вірні мають дати приклад доброго християнського життя – думати, говорити і діяти згідно з нашою християнською вірою, дійсно бути «світлом» для світу, щоб інші люди, які з нами спілкуються, могли мати нас за взірець, чогось від нас навчитися, щось добре і позитивне почути. Нашу віру ми маємо показувати своїми ділами, щоденною християнською поведінкою: «Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: “Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь”, і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі. Та хто-небудь скаже: “Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру”» (Як 2, 14–18).
3. Не поширювати і не переповідати негативних речей про інших осіб чи про Церкву, яка складається з людей, грішних і немічних, що прагнуть святості, але не є святими. У щоденному житті християни покликані бути тим «світлом для світу», можливо, навіть маленьким світлом у великій темряві, тому зобов’язані поганого – почутого, побаченого, прочитаного – не передавати й не помножувати. Ісус дав нам таке правило: «Коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, то придбав брата твого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар» (Мт 18, 15–17). Скільки осіб із тих, які пишуть в інтернеті чи в газетах, переповідають на базарах і в автобусах, судять, очорнюють, пліткують, не можуть зробити елементарного порядку в своєму особистому житті й у своїй рідній оселі, не здатні прибрати на своєму власному подвір’ї!
У час, коли ведеться потужна інформаційна атака, переповнена негативом і злом – а це дуже модно сьогодні, й диявол для цього знаходить собі слуг – ми, християни, покликані бути світлом і сіллю у цьому світі, кожен на своєму місці має виконувати все, що повинен. Нехай ніщо негативне не руйнує наші душі й серця, вміймо мудро покладатися на Господа. Стараймося бути носіями миру, оскільки Христос сказав: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5, 9).
Завершу роздумування словами молитви Оптинських Старців, яка покликана налаштувати кожну боголюбиву християнську душу на кожен день, який дарує нам Бог: «Господи, дай мені зустріти з душевним спокоєм усе, що принесе мені цей день. Дай цілковито віддатися на волю Твою святу. На всяк час дня цього в усьому настав мене і підтримай, Господи. Які б я не дістав звістки, навчи мене приймати їх зі спокійною душею і твердим переконанням, що на все Свята Воля Твоя. У всіх ділах моїх і словах керуй думками моїми і почуттями. У всіх непередбачених випадках не дай мені забути, що все Ти посилаєш. Навчи мене просто і мудро ставитися до всіх людей, нікого не ображаючи, ані не засмучуючи. Господи, дай мені силу перенести втому і всі події цього дня. Керуй моєю волею і навчи мене молитися, вірити, надіятися, терпіти, прощати й любити».
Покровитель на травень: пророк Єремія
Єремія (укр. – Господь звеличить) – святий давньоєврейський пророк, один із чотирьох великих старозавітних пророків, жив на 600 років раніше від Різдва Христового.
До пророчого служіння Господь покликав Єремію, коли йому було 15 років. Юнак спершу відмовлявся від своєї місії, кажучи, що він надто молодий і не вміє красномовно говорити, але Господь пообіцяв завжди бути з ним. З того часу Єремія 23 роки проповідував, викривав юдеїв, які забули про Бога й поклоняються бовванам, пророкуючи їм нещастя й нищівну війну. Єремія звертався до людей всюди, де тільки міг – біля воріт міста, при вході в храм, та з нього насміхалися, лаяли його й навіть намагалися вбити. Пророк Єремія написав книгу «Пророцтва» (Книга пророка Єремії), «Плач» (книга «Плач Єремії») про зруйнування Єрусалиму і Послання.
МОЛИТОВНІ НАМІРИ НА ЩОДЕНЬ ТРАВНЯ
1. За спільноту “Марійська дружина”
2. За зростання товариств Апостольства молитви
3. За померлих членів Апостольства молитви
4. За полонених воїнів АТО
5. За активну участь католицьких родин у маївках
6. За покинутих дружин
7. За душі в чистилищі, найбільш нещасних
8. За Боже благословення для матерів
9. За примирення ворогів
10. За безробітних
11. За тих, хто готується до материнства
12. За паломницькі центри
13. За безхатьків
14. За семінарії
15. За біженців
16. За людей з особливими потребами
17. За дяків
18. За жіночі згромадження УГКЦ
19. За скаутські організації
20. За гідне прийняття Святих Тайн
21. За одиноких і покинутих
22. За вчителів і учнів
23. За поліття
24. За повагу до батьків
25. За священиків і єпископів
26. За дітей у сиротинцях
27. За опіку Матері Божої над молоддю і дітьми
28. За подолання корупції
29. За відповідальність батьків
30. За ув’язнених
31. За українську владу