о. Христофор ГАНИНЕЦЬ, ЧСВВ

Загальний: Щоб сім’ї у скруті отримували необхідну підтримку і діти могли зростати в здоровому й мирному оточенні

«Коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь» (Ісая 58:10). «А хто має багатство світу й бачить, що його брат у нестатках, та зачиняє серце своє від нього, то як може Божа любов перебувати в такому? (1 Йн 3:17). Якщо ми Христові, то милосердя відкриває наші серця до негараздів інших, прихованого нещастя, матеріальної бідності, а також до всіх інших страждань: дитини у скруті, сім’ї в тяжких обставинах, безпритульного, молодої особи, що не бачить сенсу життя, одинокої літньої людини, вигнанця, а також тих, хто не має доступу до навчання, мистецтва чи культури. В особі бідних присутній сам Христос, який покладається на наше співчуття і говорить до нас: “Бо голодував Я, і ви дали мені їсти” (Мт. 25) “Через співчуття Христос бере на себе страждання кожної людини. У своїй доброті Він дивним чином поділяє страждання, присутнє в кожній особі аж до кінця світу.” (Максим Сповідник, VII ст.)

Наважмось підійти самі або разом з іншими до ближніх, що перебувають у скруті, обабіч нашої життєвої дороги. Милосердя не сентиментальне, а, навпаки, вимогливе; воно не має обмежень – говорив брат Роже (спільнота Тезе). Обов’язок обмежений законом тоді, як милосердя ніколи не скаже: “Досить; я виконав, виконала свій обов’язок”. Допомагаймо, підтримуймо ближніх, які, іноді, соромляться попросити для своїх дітей, будьмо у такому зв’язку з Богом, щоб нам саме підказало, хто потребує нашої допомоги.

Євангелізаційний: Щоб християни, дискриміновані й переслідувані за віру, кріпилися, вірні Євангелію, завдяки невпинній молитві цілої Церкви

Як інформують католицькі ЗМІ, свобода християн у всьому світі різко зменшується. Одні гинуть за віру, інших жорстоко дискримінують в суспільно-політичному житті. Та Свобода віросповідання обмежена не тільки в країнах, де християнство є меншістю. З проблемами нетерпимості також стикається історично християнська Європа.
У багатьох європейських країнах християни не можуть проповідувати істину про природу гомосексуалізму, навіть спираючись на Святе Письмо, тому що їхні заяви вважають «мовою ненависті». «Велика революція спокійно досягає фіналу в Європі. Революція ментальності та соціальних звичаїв є величезною порівняно з минулим: це антирелігійна революція. Вона вдаряє по релігійності, незалежно від того, про яку релігію йдеться», – пише журналіст Ернесто Галлі делла Лоджія. Він також наголошує, що Європа переживає антихристиянську революцію. Християнська релігія зводиться до особистих цілей. «На відміну від всіх інших релігій, на адресу християнства сьогодні можна скерувати найжорстокіші наклепи, найгірші образи, і це дозволено, слушно і чесно», – пише Галлі делла Лоджія. Ось кілька прикладів дискримінації християн в Європі:

Ірландія: церкви зобов'язані здавати в оренду свої приміщення для проведення урочистостей геїв, а також для укладення гей-союзів. Італія: 1 травня в Римі під час концерту один із співаків наслідував обряд освячення гостії під час Літургії, тримаючи в руці презерватив. Данія: парламент схвалив закон, який зобов’язує Лютеранську Церкву проводити церемонії укладення гомосексуальних союзів, незважаючи на те, що одна третина міністрів була проти його впровадження. Шотландія: дві католицькі акушерки відповідно до вироку суду були змушені асистувати при абортах, які здійснюють їхні колеги. Англія: лікарі визначили, що медики мають бути готові відкласти особисті переконання і віру у випадку так званих спірних ситуації. Одній медсестрі заборонили носити хрест на шиї в робочий час. Одна з невеликих друкарень була змушена захищатися в суді, бо відмовилася друкувати матеріал еротичного характеру для одного з гей-журналів. Франція: відповідно до законодавства християнам не надають свободу слова, забороняючи проголошувати, що взаємини між особами однієї статі – це гріх.

Страшна правда про безвір’я людства наводить на думку, що особи створені на образ Божий, добровільно прямують у лещата самознищення і Божих кар, які справедливо оговтували, колись, старозавітній народ. Чи оговтається сучасний світ, чи встигне, знаючи про Месію, Відкупителя і відкинувши Його благодать? Чи будуть питання як до Авраама про Содом, чи буде все по-іншому? Єднаючись молитвами з усіма християнами світу, просімо Господа про помилування й навернення людей, які жартують з Богом.

Місцевий: За добробут й духовний розвиток українських сіл

Не завжди матеріальний добробут йде в парі з духовністю. Люди – це особи, які схильні до накопичення, до скупості, які, в свою чергу, ведуть до хитрості, закритості, неспівчуття, зачерствілості й у підсумку до бездуховності. А з іншого боку, як показує досвід, бідність – принижує гідність людини. І тому, нашим щирим наміром є, щоб у наших селах і містах процвітала, насамперед, духовність, й щоб була сприятлива нива, приготована державою, яка принесе добробут, поміркований, зароблений власними руками, який не викликатиме великої заздрості й хвилювання сусідів. Папа Франциск просить молитися за оздоровлення людства від культури споживацтва й зовнішності, сучасної пошесті, яка забирає у людей час, друзів і спокій сумління. Наші прадіди були щасливі від того, що мали кілька одежин, спали на соломі, тримали невелику господарку й обробляли шматок землі. Вечорниці, спільна праця зі співом, на полі, сусідські відвідини, приносили їм справжню радість від життя й ця радість не скорочувалася переглядом телевізора, інтернету й безособовою розмовою по телефону. Науково-технічний прогрес приносить нам фізичне полегшення, комфорт, смакове задоволення, але забирає, непомітно, те, без чого людина втрачає сенс життя – духовне начало: віру в Бога, гармонію з природою, живе спілкування з рідними, друзями й спокій серця. Працюючи й набуваючи, уповаймо на Бога, на залежність від Нього й це допоможе нам не надавати перевагу дочасним, безрадісним речам, які з собою не заберемо, але які можуть, передчасно, забрати нас...

Покровителька:препмуч. Євдокія

Свята Євдокія († 120 або 160) — ранньо-християнська свята і мучениця зі Сирії, настоятелька монастиря, чудотворителька, зарублена мечем.

Свята Євдокія жила у місті Геліополі, що в Килисирії. Будучи дівчиною надзвичайної вроди, Євдокія жила розпусним життям. Якось Герман, настоятель чоловічого й жіночого монастирів, прибув до міста і заночував в одному домі. Вночі він довго молився і читав Святе Письмо про Божий суд і кару за гріхи. Голосне читання розбудило Євдокію, яка спала в сусідній кімнаті, і вона почала прислухатися до його слів.

Наступного дня вона покликала до себе Германа, після розмови з яким прийняла Хрещення, роздала свій маєток убогим і вступила до жіночого монастиря. Незабаром стала його настоятелькою. Бог прославив Євдокію великими чудами. Довідавшись про це, поганський управитель Геліополя Вінкентій наказав зарубати її мечем. Покаянного життя після Хрещення прожила Євдокія 56 років, а мученицький вінець прийняла 120 року.

Агіолог Сергій (Спаський) пояснює, що мова йде не про монастирі в сучасному розумінні цього слова, а про общини цнотливих християн, а Геліопольська єпархія могла бути знищена гонителями, і Констянтин Великий лише відродив її.

Щоденні наміри на березень