Нинішня пандемія коронавірусу не просто бентежить, але доводить до розпачу, пронизує паралітичним страхом серця мільйонів людей. І це не дивно з огляду на кількість інфікованих і померлих. Це криза глобального масштабу, яка не тільки ускладнює надважливі медичні, логістичні та етичні проблеми, а й схиляє до прикрих сумнівів у питаннях віри. Тому закликаємо всіх довіритися поясненням у дусі християнства й завжди пам’ятати, що над нами – Бог.
І. Противтеся паніці. Це не означає, що потрібно ігнорувати небезпеку й нехтувати порадами медиків. Сприймайте будь-яку інформацію спокійно, адже паніка й страх – не від Бога. Реагуйте на кризу серйозно та усвідомлено й пам’ятайте: надія є.
Святий Василій Великий, засновник чернечої спільноти східного обряду, часто говорив у своїх повчаннях про дві сили в нашому внутрішньому житті: ту, яка привертає нас до Бога, й іншу, яка віддаляє від Нього. Останню він назвав злим духом, що «викликає уїдливу тривогу, засмучує та створює перешкоди. Таким чином, він стривожує людей помилковими причинами, спрямованими на запобігання їхньому прогресу». Хіба це не влучно та застосовно до теперішньої ситуації?..
Тому будьмо уважні, не довіряймо брехні та безпідставним чуткам. Зуміймо у всьому побачити допомогу, яку посилає нам Бог. Святий Василій, перефразовуючи святого апостола Павла, звертається до нас: Божий дух «додає мужності й сили, втіхи, натхнення, та спокою». Довірившись спокою, ми почуємо тільки той голос, який потрібно слухати. І в жодному разі не біймось нічого. Бо саме із закликом: «Не бійтеся!» звертається до нас Ісус у Євангелії.
ІІ. Не демонізуйте. Цими днями приятель розповів мені, як у нью-йоркському метро принижували літнього чоловіка – вихідця з Китаю. Коли він зайшов, вагон відразу спорожнів, люди почали до нього кричати, звинувачувати, мовляв китайці поширили вірус. Такі вияви нетерпимості до ближнього не тільки викликають стресові ситуації, а й демонізують людську сутність. Тому всім нам важливо зрозуміти, що COVID-19 у нашому цивілізованому світі не є чужою хворобою. Це не провина людини. Пригадаймо, коли Ісуса запитали про сліпого чоловіка: «Хто згрішив, що цей чоловік народився сліпим?» – Він відповів: «Ніхто». (Ів. 9:2)
Тому й нам важливо зрозуміти, що жодна хвороба не є покаранням. Не демонізуйте й не ненавидьте нікого. Багато земних речей було скасовано через коронавірус. Ми ж усі силою своєї мудрості й віри доведімо, що любов – не одна з них.
ІІІ. Доглядайте хворих. Ця пандемія може бути довготривалою. Деякі наші друзі та рідні можуть захворіти й навіть померти. Тому намагаймось зробити все, що від нас залежить, щоб допомогти іншим, особливо людям похилого віку, інвалідам, бідним та ізольованим. Уживаймо передбачених запобіжних заходів, не будьмо нерозсудливими, уникаймо ризиків, які можуть спричинити поширення хвороби. Однак не забуваймо про основний християнський обов’язок – допомагати іншим. «Я був хворий, і ви навідались до Мене», – сказав Ісус (Мт 25:36). І пам’ятаймо, що Ісус жив за часів, коли люди не мали доступу навіть до найпростішої медичної допомоги, і тому відвідування хворих було так само небезпечно (якщо не більше), ніж сьогодні. Частина християнської традиції – це турбота про хворих, навіть дорогою ціною. І не закриваймо свого серця для бідних і для тих, хто не отримує або отримує обмежену медичну допомогу, як-от: біженці, бездомні та мігранти. Тримаймо серце відкритим для всіх нужденних.
IV. Моліться. Католицькі церкви в усьому світі закривають, багато єпископів скасовує святі літургії та інші парафіяльні богослужіння. Це розсудливі та вкрай потрібні заходи, спрямовані на те, щоб зберегти здоров’я людей. З другого боку, така ізоляція вірних від спільних божественних літургій та пресвятої євхаристії може викликати проблеми через брак духовної підтримки.
Проте і в цьому випадку не впадаймо у відчай. Бо й тут є альтернатива – трансляції служб на радіо, телебаченні, в інтернеті. Але навіть якщо ви не маєте доступу до сучасних джерел інформації, то завжди можете молитися приватно. Пам’ятаймо, що ми залишаємося частиною спільноти, членами церкви. Молячись наодинці, молимось в ім’я спільноти. Коли неможливо особисто взяти участь у Божественній літургії, єднаємось з Богом у молитві, через духовне причастя.
До того ж ми можемо роздумувати над недільним Євангелієм самостійно, ознайомлюватися з біблійними коментарями щодо недільних читань разом з родиною та друзями, пам’ятаючи, що Бог присутній серед нас навіть у розпал кризи. Пригадаймо, що переслідувані християни в ранній церкві молилися й ділилися вірою в катакомбах, і ми можемо робити те саме. Пам’ятаймо, що Ісус сказав: «Там, де двоє або троє, зібрані в Моє ім’я, там Я – серед них» (Мт 18:20). Пам’ятаймо також, що церква – це не будівля. Це громада.
V. Вірте, що Бог з нами. Багато людей, особливо хворих, може відчути самотність, яка посилює страх. І навіть якщо самі ми не маємо симптомів хвороби, у нашому колі можуть бути ті, хто захворів або й помер. У зв’язку із цим виникає запитання: чому так відбувається? Проте відповіді, яка б задовольнила нас, немає, як на більш значуще: чому існують терпіння? Це найбільша із загадок, яка спонукає задуматись над суттєвішим: чи можемо ми вірити в Бога, якого не розуміємо?..
Водночас ми віримо, що Ісус бачить наші терпіння й супроводжує нас силою Своєї любові, як провадив наших попередників тисячі років тому. Тому довіряймо Йому повністю. Молімось, будучи впевненими, що Він почує всі наші прохання, що не залишить нас без Своєї опіки.
Дорогі сестри і брати, навіть коли ми ізольовані одне від одного, наші серця повинна наповнювати любов Господня. Знайте, що навіть у режимі ізоляції священнослужителі моляться за вас у церквах і монастирях. Вірмо ж, що з Божою допомогою ми все переживемо.
МОЛИТВА
під час поширення коронавірусної інфекції COVID-19
Ісусе Христе, Ти подорожував містами й селами, «зцілюючи всяку недугу і хворобу». Із Твого повеління хворі ставали здоровими. Прийди й сьогодні нам на допомогу, у час глобального розпалу та поширення коронавірусу, щоб ми могли відчути Твою цілющу любов.
Вилікуй тих, хто хворий на коронавірусну інфекцію. Нехай їм буде надано якісну медичну допомогу, і до них повернуться сили й здоров’я.
Вилікуй нас від страху, який перешкоджає націям спільно працювати, а ближнім – допомагати одне одному.
Вилікуй нас від гордині, яка може схилити до думки, що ми невразливі до захворювання, яке не знає меж.
Ісусе Христе, Цілителю всього, перебувай з нами в цей час невизначеності та смутку. Будь з тими, хто помер від вірусу. Нехай вони спочинуть з Тобою у Твоєму вічному мирі. Перебувай з родинами, члени яких захворіли або померли. У хвилини переживань і смутку захисти всіх від недуги й відчаю. Нехай усі пізнають Твій мир.
Перебувай з лікарями, медсестрами, дослідниками та всіма медичними працівниками, які прагнуть допомогти постраждалим, з тими, хто наражає себе на небезпеку в цьому процесі. Хай вони відчують Твій захист і мир.
Перебувай з лідерами всіх націй. Дай їм розуміння того, що потрібно діяти милосердно, зі справжньою турботою, дбати про добробут людей, яким вони призначені служити. Дай їм мудрості вкласти зусилля в довгострокові методи боротьби із цією епідемією, які допоможуть уникнути зараження й подальшого поширення коронавірусу. Нехай вони пізнають Твій мир у співпраці над досягненням цих цілей.
Чи вдома ми, чи за кордоном, в оточенні багатьох чи лише кількох людей, які страждають від цієї хвороби, – перебувай з нами, Господи, коли терпимо, сумуємо й докладаємо зусиль для запобігання поширенню цієї недуги. Замість нашої тривоги, подай нам мир. Бо Твоє Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
о. Гавриїл Габер, ЧСВВ,
протоігумен провінції
Пресвятого Серця Христового в Канаді
