25 липня вшановуємо пам’ять святих мучеників Прокла «плакальника» і його племінника Іларія.
Святі мученики Прокл і Іларій, уродженці селища Каліпта поблизу Анкари (сучасна столиця Турецької Республіки) постраждали під час гоніння за імператора Траяна (98–117).
Першим був узятий під варту святий Прокл. Поставши перед правителем Максимом, він безстрашно визнав свою віру в Христа. Правитель вирішив силою змусити святого підкоритися імператору й принести жертву язичницьким богам. Під час тортур Прокл передрік Максиму, що скоро той сам буде змушений визнати Христа Істинним Богом. Мученика примусили бігти за колісницею правителя, який прямував у селище Каліпт. Знемагаючи в дорозі, святий Прокл молився, щоб Господь зупинив колісницю. Силою Божою колісниця зупинилася, і ніякі зусилля не могли зрушити її з місця. Максим сидів у ній, немов закам’янілий, і залишався нерухомий доти, доки на вимогу мученика не написав своєю рукою хартію із визнанням Христа; тільки після цього колісниця з правителем змогла продовжити шлях.
Осоромлений язичник жорстоко помстився святому Проклу: після страшних катувань він наказав вивести його за місто і, прив’язавши до стовпа, розстріляти з луків. Воїни, які вели святого Прокла на страту, умовляли його підкоритися і тим зберегти своє життя, але святий сказав, щоб вони виконали те, що їм наказано.
По дорозі до місця вбивства їх зустрів племінник святого Прокла Іларій, який зі сльозами обняв дядька-мученика і теж визнав себе християнином. Воїни затримали його і кинули до в’язниці. Святий мученик Прокл під градом стріл молився за своїх мучителів і в молитві віддав свою душу Богові.
Святий Іларій, поставши перед суддею, з такою ж безстрашністю, як святий Прокл, визнав себе християнином і після катувань був засуджений до смерті. Мученику зв’язали руки і за ноги волочили по місту, а потім обезголовили. Сталося це через 3 дні після смерті його дядька, святого мученика Прокла. Християни поховали їх разом в одній могилі.
Підготував о. Домінік Налисник, ЧСВВ
