8 червня 2020 р. у Львові, у кафедральному соборі Святого Юра Львівської архієпархії УГКЦ, відбулася презентація проєкту «Католицизм: мандрівка до серця віри» американського проповідника, письменника і богослова єпископа Роберта Баррона. Участь у заході взяли: єпископ-помічник Львівської архідієцезії РКЦ Едвард Кава, єпископ-помічник Львівської архієпархії УГКЦ Володимир Ґруца, український правозахисник, релігієзнавець, співзасновник Української Гельсінської групи Мирослав Маринович, директор видавництва «Свічадо» Богдан Трояновський, професор кафедри богослов’я, доктор патристичного богослов’я Українського католицького університету о. Олег Кіндій та промоутерка проєкту в Україні с. Климентія Луків зі Згромадження сестер святого священномученика Йосафата, УГКЦ. Учасники розповіли про те, чому підтримали шалену, на перший погляд, ідею проєкту, про його реалізацію.

     «У 2016 році ми були із сестрами на курсі про те, як можна використовувати медіа в євангелізації. Тоді все й почалося — з фільму, фрагмент якого нам показав Антатолій Бабинський. Мене дуже захопив цей фільм. Я захотіла переглянути його повністю, але тоді ще не знала англійської. Крім того, мені дуже хотілося, щоб стрічку побачило якомога більше людей, тож подумала, що треба її перекласти. Це був початок шляху. Ідея була шалена, бо я не мала ані грошей, щоб реалізовувати такий проєкт, ані уявлення про те, як саме це робити. Та головне – відважитися. Тоді почали відчинятися все нові й нові двері. Пам’ятаю, наче сьогодні, у 2018 році, на Вознесіння, я отримала відповідь від пана Батруха, власника студії дубляжу в Києві, що він готовий працювати над дубляжем фільму власним коштом. Це був справжній Божий подарунок. Узагалі на кожному етапі виникали труднощі: було багато питань без відповідей, і я мусила їх шукати. Тому кожний крок — це Господнє чудо. Коли “замовником” є Бог, то відчиняються всі двері. Далі на нас чекають фільм і навчальна програма. Плануємо, що восени вона з’явиться друком і нею зможуть користуватися в парафіях, при монастирях. Я щиро вірю, що цей проєкт допоможе нам любити Ісуса сильніше», – сказала с. Климентія Луків.

     Владика Володимир Груца поділився думками про важливість такої літератури для сучасної молоді: «Світ продовжує змінюватися. Церква пережила багато реформ. Її я часто порівнюю з такою старшою панею, яка носить на собі всі прикраси, успадковані від попередніх поколінь, і починає нагадувати музей. Проте вона має бути не місцем для експонатів, а місцем зустрічі із живим Христом. Я багато спілкуюся з молоддю, і мене найбільше непокоїть її страх перед потребою робити вибір. Вона боїться ухвалювати остаточні рішення, бо не впевнена, що зможе в них вистояти. Забагато можливостей, занадто великий вибір. Сучасна молодь потребує конкретних відповідей. Потребує того, щоби їй указали шлях. Ця книжка може в цьому допомогти».

     Богдан Трояновський, директор видавництва «Свічадо», розповів, чому взявся за цей проєкт та як «Католицизм» може допомогти церкві: «Сестра (Климентія Луків – примітка ред.) була такою переконливою, що їй неможливо було відмовити. У нашій видавничій практиці часто трапляється, що ми видаємо книжку, яку нам хтось порадив, – покладаємося на авторитет цих людей. А коли це такі люди, як о. Олег і с. Климентія, то книжка не може бути нецікавою чи недоброю. Сучасна людина потребує мови і способу переказу євангельських істин, якими володіє єпископ Баррон. Церква має дуже важливу місію: допомогти людині знайти Бога. Питання у формі: як будемо це робити? Мусимо йти в ногу з часом і використовувати сучасні засоби поширення правди. Церква повинна промовляти мовою своїх сучасників».

     Єпископ Едвард Кава підкреслив, що «Католицизм» орієнтований на широку читацьку аудиторію: «Ця книжка не лише для людей ззовні, але й для нас, людей усередині церкви. Вона влучає просто в серце, яскраво репрезентує образ церкви та віри, показує її красу, культуру й духовну спадщину. Це прекрасне знаряддя євангелізації. Наше прагнення ходити до церкви було природніше, а нині молодь хоче, щоб її зацікавлювали. І єпископ Баррон робить це, він є взірцем сучасного душпастиря. Його книжка — дар для молоді, яка ще не скуштувала глибини Слова й стоїть на межі: формально ще ніби вірить, але фактично перебуває десь на порозі церкви. Ми повинні вийти їй назустріч, бо може статися, що незабаром її в храмі вже не буде. Тому щиро дякую всім причетним, усім, хто сердечно доклався до цієї книжки. Я переконаний, що ви врятували не одне життя».

     Отець Олег Кіндій зізнався, що спочатку критично сприйняв зміст книжки, але згодом змінив думку: «Я спершу дуже скептично поставився до цієї книжки. Але коли почав читати й глибше вникати, то зрозумів, що кожний із 10 її розділів може бути вступом до окремої богословської дисципліни: христилогії, маріології, еклезіології, теодицеї тощо. Книжка відкрила для мене іншого Ісуса. Вона спонукає думати глибше, ставити запитання, шукати. Радитиму її молодим богословам і проповідникам. Коли читаєш “Католицизм”, дуже легко відчуваєш Божу доброту й хочеш мати справу із цим Богом — милосердним і водночас справедливим, який скеровує. Запалюєшся вогнем Божої любові і хочеш спастися сам, хочеш дати її почитати всім, щоб усі спаслися».

     Автор передмови Мирослав Маринович теж висловив своє враження про книжкою: «Маю зазначити: мені не подобається, що автор до певної міри підтримує тенденцію західної цивілізації уникати персоніфікації зла, бо все ж таки Ісус, перебуваючи в пустелі, бачив диявола як конкретну особу й бачив також диявола в очах того пізнього Юди, який уже стояв на порозі зради. І коли я був у ГУЛАГу, то теж бачив в очах деяких наглядачів диявола, особливо в одному. Тож і для мене сатана має конкретне втілення. Це єдина тема, де я не погоджуюся з автором. Бо питання “де є Бог, коли коїться зло”, — це складне, але на нього дуже добре відповів священномученик о. Омелян Ковч, коли сказав, що бачить Бога в усіх тих людях у концтаборі. Тому боротьба зі злом видається не зовсім такою, як люди собі уявляють. Пригадую, перша тюрма, до якої мене привезли, була в Харкові. Мене посадили в камеру із в’язнем, який убив людину, бо вважав, що ця людина є злом, а зло, на його думку, треба знищувати. І відтоді мені дуже не подобається формулювання, що зло треба нищити, бо це може мати дуже трагічні наслідки. Зло треба долати. Може, тому Ісус збудував Свою церкву на тому, хто тричі Його зрадив? За логікою людей XXI ст., Ісус мав би попередити Петра й сказати: “Не роби так, бо Я планую на тобі будувати Свою церкву”. Але Ісус вирішив будувати на зміцнених у вірі грішниках».

     Презентація завершилася демонстрацією трейлера медіапроєкту, який має вийти вже восени і буде доступний для всіх зацікавлених.

Віта ЯКУБОВСЬКА