«А коли злий дух, зісланий від Бога, нападав на Саула, брав Давид гуслі і грав. Тоді Саул отримував полегшення і почувався краще, а злий дух відступав від нього…»
(1 Сам. 16: 23)
о. Володимир КУСИЙ, ЧСВВ
СТЕРЕЖІТЬСЯ ФАЛЬШИВИХ ПРОРОКІВ…
Музика – це один із багатьох проявів культури. Вона належить до найдавніших середників, котрі людина вживає, щоб виразити ті чи інші почуття. Музика безперервно розвивається, зазнаючи впливу моди. І ніщо не вказує на те, що цей процес може якимось чином зупинитись.
Поза всяким сумнівом, сьогодні важко уявити собі світ людини, і особливо внутрішній світ, в якому немає місця для музики. Музика звучить всюди. Але, можливо, як ніколи в іншому часі, саме музика сьогодні стала темою багатьох контроверсійних дискусій, котрі в загальному розвитку далеко не об’єднують, а навіть навпаки.
Сучасна молодь трактує музику, особливо важку рок-музику, як важливий елемент свого життя. При достатньо голосній музиці молоді люди працюють, відпочивають, забавляються. Музичний галас для них є чимось природнім, як для попередніх поколінь тиша. Постійно сильна, голосна, а навіть агресивна музика товариш молоді вдома, на вулиці, навіть у школі – сьогодні технічні можливості просто безмежні. Музико-терапевти стверджують, що молоді люди під впливом вміло вибраної музики не тільки стишують свої надмірні емоції, але зичливіше відносяться до інших людей, до світу та й зрештою до самих себе.
МУЗИКА ВПЛИВАЄ НА ЛЮДИНУ…
В історії людини музика завжди відігравала важливу роль. Доля нашого багатостраждального українського народу настільки тісно переплетена із його долею, що кожне нове випробування залишалося у вічній українській пісні. Музика стала частиною духовного життя, а навіть мовою молитви і зайняла своє абсолютно відповідне місце у Євангелізації.
Музика, котру слухає сьогодні як молоде, так і середнє покоління людей, не мусить передавати виключно світський зміст або такий, що вороже ставиться до християнства. За допомогою найрізноманітніших видів музики рівно ж можна говорити і про Христа Ісуса, про любов Бога до людини.
Кожен літературний, музичний твір має свою історію появи на цьому світі, свою ціль, певне послання, прихований у собі зміст. Але найголовнішим є те, що кожен твір, певною мірою, віддзеркалює внутрішній світ, почуття та загальний настрій автора. Іншими словами, композитор, архітектор, письменний, поет, загалом кожен митець, завжди через свій твір виражає самого себе, говорить про своє сприйняття і розуміння світу, справ і речей, котрі його оточують, з котрими він зустрічається і котрі сам творить.
Тому мистецький твір однієї людини завжди має неабиякий вплив на іншу людину, певним чином навіть формуючи та розвиваючи її. Виробляється почуття смаку, естетики, мислення, а навіть і вчинків. Якщо людина заглиблюється у твір, то починає думати так, як той чи інший мистецький герой. Мало того, якось навіть не зауважуючи, людина починає уподібнюватись на свого улюбленця – цікавиться автором, його життям і т.д. Інколи ми навіть себе ототожнюємо з нашими кумирами, намагаємось наслідувати їх смаки, одяг, поведінку, стиль життя і т.д.
ЩО ЗВІЩАЄ АВТОР…
Автор тексту чи співак-виконавець завжди передають людям певний зміст. Власне у змісті міситься інтенція. Звідси і наступна думка – якщо автор свідомий того, що текст і музика завжди впливають на слухача, то він жодним чином не може бути байдужим до своїх фанатів. А тут варто звернутись до слухачів: якщо музика, фільм, пісня формує мій взірцевий образ, то чи запитуємо ми себе – а що саме намагається донести до мене автор…
Один музикант, автор і виконавець, поділився своїми думками із журналістом музичного видання:
«Музика є справою духовною – відтак вона породжує настрій людини. Ми певним чином гіпнотизуємо людину і впроваджуємо її у певний початковий стан, котрий завжди є позитивним. Це немов діти, що літають десь посеред небесних хмар. А коли пізнати найслабшу сторону людини, то у її підсвідомість можна вкласти все, що захочеш… Відтак, музикант, котрий діє таким чином, стає немов тим «вістуном», що заховується, як дитина, котра визволилася з-під влади дорослих».
Звісно, що не маємо права всіх підводити під одну рамку, тобто всім майстрам важливого Божого дару приписувати саме такий спосіб впливу на людей. Але потрібно бути дуже і дуже уважним, КОГО МИ СЛУХАЄМО, НА КОГО ДИВИМОСЬ, КОГО НАСЛІДУЄМО. Саме про це і попереджує всіх своїх дітей Христос Бог і Спаситель: «Стережіться фальшивих пророків, котрі приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі… Ви пізнаєте їх за плодами їхніми» (Мт. 7: 15-16)
Варто сказати, що християнська музика – це не тільки парафіяльне концертне аматорство. Для багатьох молодих виконавців християнська музика відіграє неабияку роль в їхньому житті. Дякуючи такій музиці, вони моляться, розуміють цінність дару людської спільноти, дають яскраве свідчення своєї віри у Христа Бога. Їх творчість містить в собі радість і життєвий запал. Для багатьох саме така музика у достатній формі стає рекомпенсацією браку правдивих християнських цінностей.
Однак дуже важливо розуміти, щоб такою творчістю не «шарпалося» Святе Боже Ім’я. Бо інколи рівень такої творчості просто фатальний. І саме тут варто перестерегти так званих «творців прекрасного», що музика саме на релігійну тематику не може бути середником «золотого дна», про який ми згадували на початку. Бо так насправді, дуже сумно, коли якась «зірка» славитиме Бога чи Пречисту Діву Марію, а опісля насміхатись у товаристві, м’яко кажучи, нехристиянському, певним чином вчиняючи святотатство.
Саме тому варто знати і пам’ятати про тих музичних велетнів, котрі правдиво пережили своє християнське навернення і стали у своєму житті живими свідками Ісуса Христа для інших. Їх життя набрало нового сенсу, нового змісту – вони повірили Христу Богові. І на противагу тим, хто без жодного закиду сумління та людського сорому прилюдно заявляє про свій антихристиянський неморальний спосіб життя, відкрито визнають, що стали новонародженими Божими дітьми. Вони говорять про свою життєву дорогу з Ісусом і до Ісуса, абсолютно не кремпуючись перед тими, хто знав їх колись іншими. Нерідко при цьому наражають себе на зневагу зі сторони колишніх «друзів» у гріховних ділах та колишніх фанів нехристиянського мистецтва.
Християнські музиканти творять правдиво високу християнську музику і прагнуть, щоб вона стала живою прославою Бога. Їх творчість наближає до загубленої та загнаної людини послання правди, любові та надії. Така музика стає правдивою євангелізацією – через пісню доносити до людей Слово Боже, приносячи облегшення зламаному людському серцю.
Найбільшою прикметою Господа Бога є любов: «Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто увірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3: 16)
«Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить» (1 Кор.13: 4-8)
Любов, котрої навчає нас Ісус Христос, сягає далі. Християнин повинен любити недругів своїх, а навіть тих, хто нас ненавидить. Наш Учитель – Ісус Христос. Хто приймає науку Христа Бога – той має право називатись учнем Христа. А тоді кожен пізнає Правду. А Правда визволить.
Перед нами завжди і добро, і зло… Вибирати мусить кожен. Пам’ятаймо – мірою любові, добра і правди завжди є плоди нашого земного життя. Саме з ними кожен щодня наближається до свого особистого звіту.