бр. Лука ГОРГОТА, ЧСВВ
Кожного року Церква вступає у час Великого посту, що триває 40 днів для того, аби належним чином підготувати себе до одного з найбільших свят Воскресіння. У цей період церковного року Церква закликає вірних стримуватися від м’ясних і молочних страв у середу і п’ятницю. Проте дозволяється вживати рибні страви. У часі страсного тижня не вживати м’ясних і молочних страв взагалі.
Але, коли ми обмежуємося таким думанням, піст стає лише певним формалізмом. Проблематика полягає в тому, що сучасна людина схвально ставиться від утримання окремих страв чи напоїв. Але не може зауважити духовного значення і розуміння посту, яке подає нам Святе Письмо і вчення Церкви.
У Святому Письмі ми зустрічаємо різні мотиви, які слугували для того, щоб розпочати піст: аскетизм, внутрішнє очищення, прохання про прощення гріхів, жалоба, прохання про відхилення, нещастя, благання про порятунок, ритуальні приписи. У Старому Завіті ми можемо побачити, що піст був одним із важливих аспектів духовного життя для ортодоксійного юдея. У юдеїв відомий «великий піст» в День Очищення, що слугував умовою приналежності до вибраного народу. Чи пости в часі скрут або загрозі знищення від загарбників. У цей час пости передбачали не лише стриматися від певної їжі чи напою, але і від статевих відносин. А також сидіння і сон на волосяниці і посипання себе попелом. Також є приклади посту перед прийняттям важливих рішень. Таким прикладом слугує Мойсей, що постить протягом сорока днів на горі Синай, коли отримує Божі заповіді. Наш Спаситель теж постив протягом сорока днів перебуваючи у пустині, лише після цього Він розпочинає свою місійну діяльність. Таким чином показуючи, що завдяки посту людина показує свою надію на Бога.
В історії Церкви маємо приклад багатьох святих чи отців пустельників, які прославилися значними прикладами посту, привчивши свій організм до споживання їжі до одного разу в день. Їхнє розуміння посту не полягало лише в тому, що протистояти різними пристрастям і спокусам. Піст є для того, щоб людина, яка відчуває голод фізичний, може зрозуміти голод духовний. Коли людина є голодною, вона тоді не соромиться просити в когось про їжу. Таким чином людина розуміє потребу просити в Бога про прощення і ласки для неї. Людина розуміє потребу дії Бога у її житті. Піст як і молитва стає для християнина одним із шляхів пізнання Бога і відкривання на Його любов.
Для кожного з нас завжди постає питання в чому полягає суть посту. Найперше піст є одним з аспектів, що допомагає поглибити наше духовне життя і більше пізнати Бога. Під час молитви людина користується своїм розумом, серцем, волею, почуттями. Проте через піст у нашу молитву ми включаємо і наше тіло. Тіло є даром від Бога людині, яке належить Йому. Тому наше тіло може служити одним із засобів, щоб пізнати і шукати Бога. Саме поєднання постави тіла і молитви творять гармонію, що допомагає йти духовним шляхом кожному християнинові, коли приходять важкі життєві обставини чи спокуси. Для підтвердження цього нам можуть послужити слова Христа: «Виганяють лише молитвою і постом» (Мт. 17: 21). Рано чи пізно кожен з нас може зустрітися з моментами апатії, сумніву, духовної скрути чи спустошення, кризи, розпачу. Коли людині є важко себе заохотити, зосередитися чи взагалі мати бажання молитися. Коли хтось з нас не зможе собі допомогти за допомогою свого розуму, волі, бажаючи подолати даний бар’єр у її житті, може зробити це завдяки своєму тілу. Тобто тіло разом з нашим духом становить одне ціле, що наближає людину до пізнання Христа.
Проте не варто «творити» із посту, остаточний аспект нашого духовного життя. Відповідно, коли я не міг постити в даний день, мене одразу очікує «кара». Піст є одним із засобів для пізнання Бога, який не може людині замінити Христа. Існує ризик впасти у певні небезпеки, що будуть віддаляти наше пізнання і розуміння Бога. Наприклад, хтось може постити для того, щоб показати свою кращість від інших чи звернути на себе увагу. Або ж ставити якісь «вимоги» Богу. Мовляв, «якщо я пощу дані дні, Ти маєш мені щось за це дати». Христос закликає не чинити піст для певного формального показу: "Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі«(Мт. 6: 16-18). Адже Церква звільняє від посту хворих, вагітних, дітей, осіб яким не виповнилося 14 років, матерів, що мають маленьких дітей, осіб, що мають важку фізичну працю.
Піст є тим, що спрямовує людину до молитви і бажання старатися виправитись й позбутися певних негативних речей, що є у людині внаслідок гріха: лихослів’я, куріння, алкоголізм, агресія, зверхність. І чимало інших негативних аспектів, від яких страждаємо самі й інші. У час посту кожен є покликаним, щоб зробити зусилля над собою. Примиритися і почати говорити з тими, з ким мали певне ворогування чи неприязнь. Прикласти зусиль, щоб позбутися негативних звичок: куріння, нарікання, обсуд, обману, зухвальства. Апостол Павло дає зрозуміти суть посту, якщо: «не мав любови, то я не мав би жадної користи» (І Кор. 13: 3). Пророк Ісая дає нам пізнати в чому полягає правдивий піст перед Богом: «Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як ти не знаєш?» Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших. Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі. Хіба такий піст мені довподоби, день, коли хтось умертвлює себе? Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, — чи це назвеш ти постом та днем, Господові вгодним? Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава — слідом за тобою" (Іс. 58: 3-8).
Важливо зазначити, що піст слугує для кожного з нас виробити певну постійність у своїх постановах чи поглядах. Тобто, коли є піст я поводжуся по-одному: не їм певних страв, комусь подам руку, з тим заговорю «через зуби» тому, що піст і якось не пасує. Натомість, коли прийде свято Великодня, дам «собі волю». Даремно тоді щось і починати. Все, що матиме добрий початок призводить до доброго кінця.