Якщо я бажаю залишитись вірним своєму намірові подавати в цій книжці лише ті хвороби, для лікування яких можу запропонувати принципово нові природні засоби, залишаючи теоретичний аспект, значною мірою, поза грою, то, розкриваючи термін «нерви», я змушений вчинити насильство. Багато всіляких нісенітниць породжує це слово; так багато, як це тільки можливо при вживанні іншомовного терміну.
Чи можна втратити свою печінку, свій шлунок? Ні, лише власні нерви! Звичайно, можна втратити голову чи серце; але ж тоді не виникає захворювання.
Однак можна втратити гостроту зору, добрий слух, відвагу, сон, спокій, гроші, терпіння та віру в Бога.
Лише ті речі, які мають стосунок до нервів. Що ж це відбувається з нервами, що їх справді втрачають, але, на диво, — вже не знаходять? У декого нерви можуть зірватися, як той полохливий жеребець.
Ще дивнішим здається мені те, що декому щось може «діяти на нерви» та що ці нерви можуть бути перенапружені чи перевтомлені! Яким же комічним витвором повинні би бути ці нерви!
За цією назвою ховається повно всіляких таємничих процесів всередині людини. Якщо я хочу їх лікувати, то повинен розмотати клубок і спробувати з’ясувати, що розуміє під своїми нервами мій пацієнт.
Засіб для нервів № 1
Кожного пацієнта, який приходить із власним діагнозом «нерви», я запитую: «Що ви розумієте під нервами?». Або ще краще: «Розкажіть мені, будь ласка, власними словами літературною мовою про ваші клопоти». Бо ж саме про це йдеться.
Іншомовне слово «нерви» вже не таке страшне, якщо зосередити увагу на тому клопоті, який за ним стоїть. Ще краще було б про те, що тебе турбує, написати: сформульовані і висловлені турботи — це пловина проблеми! Такі та багато інших вартих уваги порад знайдеш у
засобі для нервів № 2
У чудово написаній американцем Дейлом Карнегі книжці «Не турбуйся! Живи!» (назва оригіналу англійською: «Don’t worry!»). Не часто вдасться тобі купити так багато за такі малі гроші: книга з повним набором рекомендацій про те, як позбутись клопотів.
При тому цінність її полягає не тільки в повноті практичних і ще раз практичних рекомендацій. Не меншим буде твій здобуток і від того, що отримаєш книжку, яку варто читати й перечитувати. Від цього ти, пригнічений турботами, лише виграєш, зовсім не нудьгуючи.
З цією ж метою і, напевно, ще з більшою користю міг би порекомендувати я тобі сучасну Єрусалимську Біблію.
Але ж ти питаєш мене як лікаря. І як лікар кажу тобі, що для нервів шкідливо читати щораз нове й найновіше. Зате надзвичайно корисне для нервів читання випробуваної книжки.
Засіб для нервів № З
«Моє» печиво інтелігентности або ж нервів.
Воно таке ж смачне, як і пряники, які в кожній родині роблять по-своєму. Візьми 50-80 г описаної нижче суміші приправ, змішай цей порошок із одним кілограмом муки і, додаючи всі решта необхідні для випікання печива складники, тобто цукор, сіль, розпушувач, масло, яйця (краще дати трохи більше жовтків, ніж білків), спечи тістечка. Готово.
Ці тістечка їж старанно по 4-5 у день. їх варто заховати від дітей, щоб не стали ще хитрішими, та щоб успішним було навчання в школі. Міцні нерви є, загалом, прерогативою молоді й базується це, здебільшого, на добрій взаємодії всіх п’яти органів чуття: доброго зору, гострого слуху і т.д. Саме ці п’ять органів чуття «відполіровуються» печивом інтелігентности, що запобігає передчасному старінню.
Подібні речі помічні при нервах. А якщо ще й додати, що таке печиво стимулює появу доброго настрою і приносить полегшення пригніченому серцю, то незабаром де й подінуться всілякі «погані нерви».
Ось склад порошку з приправ:
45 г меленого мускатного горіха;
45 г меленої кориці;
10 г меленої гвоздики.
Засіб для нервів № 4:
Збери всю свою волю і навчись у кожній ситуації зберігати веселий вираз обличчя.
Це справа суто сили волі та тренування. Діє надзвичайно заспокійливо та зміцнює нерви цілого організму. Зберігати «обличчя» за будь-яких обставин — цей славнозвісний тисячолітньої давности обов’язок кожного жителя Азії, якому не байдуже його добре ім’я, — був запроваджений не лише з огляду на стосунки між людьми; він ще й належить до основ гігієни душі.
Ніхто не може внутрішньо так легко роздратуватися, якщо він і при поганій грі робить «добру міну». Риси твого обличчя повинні відображати не сміх, не усмішку, а внутрішню веселість.
Засіб для нервів № 5: гашене вино
Найкраще залишив я цього разу на сам кінець. Зробив це тому, що воно стосується особливого випадку слабких нервів:
Засіб проти дратівливости, гніву. Причиною 50% всіх скарг наших хворих на нерви є гнів: власний або ж партнера. Гнів ґрунтується на активації певної речовини у крові, яка призводить до своєрідного самоотруєння. Проти цього можна застосувати різні засоби, що їх пропонувала Гільдеґарда.
Найуніверсальнішим з них і доступним я визнав гашене (або ж «загартоване») вино, яке раніше чи пізніше рекомендую майже всім своїм хворим на нерви пацієнтам. Бо ж воно допомагає і при поганому (ранковому) настрої, й при чутливості до зміни погоди та при гнітючому осаді ночі. Бо ж існує не лише осад дня, який зазіхає на життя снів, але і осад ночі, який впливає на весь наступний день. Хто встав із славнозвісної лівої ноги (у цьому не мусить бути винен саме кіт), той практично не може цьому ніяк протистояти; тож залишається чекати завершення дня, а потім: «Знову все те ж саме!».
Однак нерідко гашене вино ще здатне врятувати такий день. Принаймні, якщо його вчасно випити, то воно згладжує гнів, який насувається. Про смуток і гнів доречно переписати тут розділ зі збірки моїх праць (які дотепер ще не видані), бо зараз я не можу сказати цього краще, ніж десять років тому:
Проти смутку та гніву Буває світлий смуток; він рідкісний. А буває смуток порочний; цей трапляється набагато частіше. Найчастіший, однак, хворобливий смуток. Під цим я розумію не справжнє захворювання, що супроводжується понурістю і триває місяцями, яке називається меланхолією, а лише численні форми майже непомітного емоційного розладу, мінливого настрою, проблеми з серцем та інші недомагання, які так чи інакше завше починаються зі смутку. Закономірним дитям цього смутку є гнів, який з’являється лише після попередньої психічної депресії — тоді, коли людина думає, що знайшла когось чи щось, що зумовило її печаль. Вибух гніву стає спробою звільнення неналежними методами.
Той, хто спостерігає і аналізує, зауважить, що зародком гніву завжди є більш чи менш усвідомлений смуток. І що швидше це зрозуміємо, то краще. Насамперед йдеться про те, щоб запобігти появі гніву. Тому коли хтось починає бути дратівливим і втрачає над собою контроль, хай скористається новим простим засобом зцілення:
якщо в людини з’являється спонука до гніву чи печалі, то варто відразу ж підігріти вино до гарячого, долити трохи холодної води й теплим випити. Так можна запобігти утворенню речовини, яка спричинює гнів чи печаль.
Тут ми бачимо майже матеріальне, майже хімічне уявлення про гнів. У той час, як про «палене вино» багато хто добре знав, то про цей рецепт гашеного або ж гартованого вина нічого в світі не відомо. Щоб, за потреби, відразу ж могти скористатись цим простим ліком, треба бути до цього завжди готовим, як пожежник до гасіння пожежі.
У критичний момент все мусить йти майже автоматично, як по маслу, немов уві сні. Тому раджу таку схему: налити пів кавової чашки найкращого (білого) вина, відразу ж перелити його в маленьку сковорідку й поставити на вогонь (електроприлад) нагрівати. У цю ж кавову чашку налити трохи холодної води, тримати її напоготові біля вина, що швидко нагрівається, а перед самим його закипанням швидко одним порухом влити всю приготовлену воду (розгніваним це вдається дуже добре!). Одночасно вимкнути вогонь. Перелити гашене вино назад у чашку й відразу, оскільки в процесі гасіння воно достатньо охолодиться, випити невеликими ковтками (чутливим до вина чи алкоголю людям достатньо, здебільшого, однієї чайної ложечки напою, або й ще менше). Якщо це спробувати один раз, то потім все йде одним махом, без роздумування. Звичайно ж, було би ще краще, якби в потрібну мить був поряд ангел у подобі дружини чи чоловіка, який у відповідну мить відразу ж міг би приготувати «хворому» гашене вино. Бо ж мешканці палаючого будинку швидше втрачають голову, ніж ті, що перебувають ззовні.
Як уже згадувалось, гашене вино допомагає не лише при гніві, але й при різних формах смутку та емоційного розладу, тому його можна вважати одним із найцінніших домашніх засобів для заспокоєння нервів.
Матеріалу про нерви є ще багато, вистачить на цілу книжку. Та я хотів би лиш зауважити, що багато так званих «нервових пацієнтів» мають справді добрий намір звернутися за допомогою до лікаря.
Більшість із них себе недооцінює і виявляє своєрідну зворушливу безпомічність щодо самих себе. Ми, лікарі, полегшуємо їм життя, показуємо найлегший шлях полюбити самих себе так, як це належить.
Залишається лиш одна залізна умова: справжня співпраця. Хто ж цього не хоче або не може, тому не варто приходити на співбесіду з лікарем. На жаль, це стосується, в основному, пияків, курців, наркозалежних. Вони повинні змиритись із тим, що їхні нерви ставатимуть з дня на день слабшими. Їм міг би допомогти хіба що вступ до спільноти людей доброї волі, де вони вчитимуться звикати до більш чи менш ненав’язливої дисципліни.
За часів Гільдеґарди нервів у нашому розумінні не було. Це слово модне тепер. Як може зрозуміти з цього розділу зацікавлений читач, я ще й сьогодні в «нерви» не вірю, а всі так звані захворювання нервів вважаю душевними порушеннями, якщо, звичайно ж, вони не є захворюванням мозку, як це знаходимо в книзі Гільдеґарди. Тому й описані мною три «рецепти від нервів» взяті не з медичної книги Гільдеґарди. Першоджерелом відомостей про повторне читання доброї книжки є книга життя Гільдеґарди «Vita meritorum». У той же час про радісне обличчя знаходимо в її книзі «Scivias» (Частина третя, 3. Обличчя).
Мирна людина за всіх обставин зберігає своє «обличчя». Цю древню людську мудрість Гільдеґарда змушена ще раз виразно нагадати нам, європейцям, щоби вона міцно засіла в нашій пам’яті.
Засіб для лікування нервів № 1, пересторога вживання іншомовних слів також належить до інтелектуальної спадщини Гільдеґарди, хоча сама вона, відповідно до звичаїв свого часу, диктувала книги латиною.
З книги Готфрід Гертцка «Природний метод лікування св. Гільдегарди»
