Я довго думав: що подарувати татові на день народження? Перебирав різні варіанти й нарешті пригадав, як тато колись обмовився:
– Варто мені придбати нового записника. Бо щоразу, коли потрібно терміново знайти телефонний номер, копирсаюся-копирсаюся в десятках своїх старих блокнотів і, буває, що не знаходжу... Хоча добре пам’ятаю, що десь таки занотовував...
Ось і підказка! Вибрав татові гарного, солідного записника. Подарунок йому неабияк сподобався. Батько міцно обійняв мене, подякував. Та одного ранку я побачив, як він сидів засмучений над своїм новим записником. Навколо лежали розгорнуті старі блокноти. Я занепокоївся й запитав його:
– Тату, що сталося? Чому ти такий зажурений? Можливо, тобі вже не подобається мій подарунок?
– Ні, що ти! – поспішив заспокоїти мене батько. – Оце визбирую інформацію, систематизую її, заново записую прізвища, імена, телефони... і раптом мене охопив жах: до багатьох-багатьох із цих людей я вже ніколи не зателефоную. Вони у Вічності. Немає серед живих багатьох наших родичів, свояків, моїх друзів, приятелів, знайомих, колег, однокласників... Тому, хоч і є в мене чудовий новий записник, не викину й старих, нехай вони залишаються в моєму архіві як пам’ять про рідних і близьких.
Я щиро поспівчував татові, а у відповідь він дав мені таку настанову:
– Сину, бережи, цінуй дружбу! Дякуй Господу за кожний прожитий день, удалим він видався для тебе, чи ні. Дякуй Усевишньому за кожну прожиту мить. Молися за тих, хто відійшов у Вічність!
Маркіян ЛЕХМАН, студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства, м. Львів
