Дорогі читачі! Уже другий Великдень святкуємо у війні, вже друга «розстріляна весна, розстріляні мрії. І стогне від болю земля в моїй Україні». Багато наших співвітчизників відклали свої великі мрії, вимушено зрадили їх, тимчасово зійшли з дистанції під тиском страждань.

Підготувала Леся ШТИКАЛО

Ольга Яворська за освітою – педагог, учителька математики в с. Тур’є Старосамбірського району на Львівщині, а за покликанням – письменниця, авторка 9 поетичних і 13 прозових книг, у яких світоглядно домінує християнська тематика.

У неділю, 20 листопада 2022 р. Б., у  парафії Святої Покрови с. Оришківці Копичинецького деканату з ініціативи пароха о. Володимира Крушинського та сотрудника о. Василя Левицького офіційно було прийнято понад 200 осіб до Апостольства Молитви.

В усі часи люди завжди ревно берегли своє ім'я і намагалися зробити так, щоб воно жило якомога довше. Одні прославляли його великими справами, другі – висікали на скелях, треті – писали на свинцевих пластинках і кидали в море.

Дарія Гуляк-Кульчицька – іконописиця українського походження, майстриня сакрального мистецтва, проживає в США. 1944 року з родиною покинула рідний край, опинилася на чужині. До 1990 р. її ім’я в Україні маловідоме. Радянська ідеологія забороняла твори релігійного змісту. Жодна робота на релігійну тему не могла проникнути до українського глядача.

В історії «Місіонаря» був період, коли його видавали на еміграції. Було це в 1915 році – під час Першої світової війни. Тоді через наступ російської армії близько тридцяти галицьких василіян виїхали до Хорватії. Більшість із них були брати-студенти, а з ними кілька священників. Серед отців був 34-річний о. Іван Пришляк, котрий взявся за редагування «Місіонаря» далеко поза Галичиною, фактично без жодних видавничих і друкарських засобів, які всі зосталися в Жовкві. Випуски «Місіонаря» за 1915 рік призначалися для всіх «бідних збіглецїв», тобто українців, які у складний воєнний час опинилися поза межами своєї галицької Батьківщини, у Центральній і Західній Європі... Ось історія о. Івана Пришляка, ЧСВВ.

Золочівська церква святого Миколая – пам'ятка архітектури XVI століття, найдавніший храм Золочева, який входив до комплексу міських оборонних валів.

22 грудня 2022 року, у свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, отці та браття Василіяни разом із міською громадою Червонограда відзначили свято Кристинопільської чудотворної ікони Матері Божої. Цей образ був власністю родини Садовських.

8 січня 2023 року в монастирі святого Йосифа в Брюховичах біля Львова відзначили храмове свято. Урочисту архиєрейську Службу Божу очолив владика Теодор Мартинюк, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії.

14 січня, в день свята Святого Василія Великого, у нашому храмі відбулась Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Йосафат Говера у співслужінні протоігумена о. Йоана Школика, ЧСВВ, ігумена о.

14 січня 2023 року храмове свято відзначили в монастирі святого Василія Великого в Києві, який став одним із визначних знаків повернення Української Греко-Католицької Церкви до столиці України, а в 2001 році під час Апостольської подорожі храм святого Василія Великого відвідав і благословив святий

Одне з основних завдань Учительського уряду Церкви – тлумачити моральне Одкровення про суспільний порядок у світі через мову, спосіб думання та ситуацію певного часу й проголошувати це вчення з відповідним ступенем зобов’язання.

Різдво стояло перед порогом. Переминалося з ноги на ногу, наче маленьке дівчатко, що прийшло колядувати до незнайомої оселі. Різдво переступить поріг Олениної квартири. Обійме її. Поруч буде ангелик. Її ангелик. Він знає: Олена плакатиме. Цього разу він не зможе її втішити.

31 грудня 2022 року о 10:34 за київським часом у монастирі «Матір Церкви» («Mater Ecclesiae») у Ватикані на 96-му році життя упокоївся в Бозі папа-емерит Венедикт XVI.