(короткий виклад енцикліки Папи Франциска)

Продовження. Початок у № 1

Перший розділ — про те, що діється в нашому домі

     У цьому розділі підсумовано найновіші наукові дані щодо довкілля як спосіб прислухатися до волання творіння, «перетворити на особисте переживання те, що діється зі світом, щоб визначити, яким є внесок, що його кожен може зробити» (19). У такий спосіб розглянено «різні аспекти актуальної екологічної кризи» (15).

     Кліматичні зміни. «Кліматичні зміни — це глобальна проблема з важкими ускладненнями у сфері довкілля, соціальними, економічними, розподільчими та політичними ускладненнями, що становлять один з головних актуальних викликів людству» (25). Якщо «клімат є спільним добром, що належить усім та для всіх призначене» (23), то найважчі наслідки його змін лягають на плечі найбідніших, однак чимало тих, «хто має більше ресурсів та економічної чи політичної влади, здається, зосереджуються лише на тому, щоб замасковувати проблеми та приховувати їхні ознаки» (26). Але «відсутність реакції перед обличчям трагедій наших братів і сестер є знаком утрати почуття відповідальності за собі подібних, на якому ґрунтується будь-яке громадянське суспільство» (25).

     Питання води. Папа чітко твердить, що «доступ до питної та безпечної води є суттєвим, фундаментальним й універсальним людським правом, оскільки визначає виживання людей, а тому є передумовою для здійснення інших прав». Позбавляти бідних доступу до води означає «заперечувати право на життя, вкорінене в їхній неодмінній гідності» (30).

     Захист біорізноманітності. «Щороку назавжди зникають тисячі видів рослин і тварин, яких ми вже більше не зустрінемо, яких наші діти вже не зможуть побачити» (33). Вони не лише є «ресурсами» для використання, а й мають також цінність самі в собі. Із цього погляду «заслуговують на похвалу, а іноді й на подив зусилля вчених і технологів, які намагаються подолати проблеми, створені людьми», але, коли людське втручання стає на служіння фінансам та споживацтву, воно «спричиняється до того, що земля, на якій живемо, стає біднішою та менш гарною, дедалі обмеженішою і сірішою» (34).

     Екологічний борг. У межах етики міжнародних відносин енцикліка вказує на існування «справжнього екологічного боргу» (51), зокрема північної частини планети перед південною. Перед обличчям кліматичних змін існують «відмінні рівні відповідальності» (52), яка є більшою з боку розвинених країн.

     Усвідомлюючи глибокі розбіжності щодо цих питань, Папа Франциск глибоко вражений «слабкістю реакцій» перед трагедіями численних людей і народів. Хоч і не бракує позитивних прикладів (58), він вказує на «своєрідне притуплення та легковажність» (59). Бракує відповідної культури (53) і готовності змінювати стилі життя, виробництва та споживання (59), тим часом як невідкладним є «створення нормативної бази, що [...] гарантуватиме захист екосистем» (53).

Джерело: Радіо Ватикану