(короткий виклад енцикліки Папи Франциска)

Продовження. Початок у № 1

Розділ шостий «Екологічне виховання та духовність»

     Останній розділ представляє суть екологічного навернення, до якого запрошує енцикліка. Коріння культурної кризи сягає дуже глибоко, а тому нелегко наново накреслювати звички та поведінку. Головними викликами залишаються виховання та формування: «…будь-яка зміна потребує мотивації та виховного процесу» (15); у нього повинні бути включені всі виховні середовища насамперед «школа, родина, засоби комунікації, катехизація» (213).

     Відправною точкою є «підкреслення іншого стилю життя» (203–208), що відкриває також можливість «здійснювати здоровий натиск на тих, які утримують політичну, економічну й суспільну владу» (206). Це трапляється тоді, коли рішення споживачів здатні «змінювати поведінку виробників, спонукаючи їх брати до уваги екологічні наслідки та моделі виробництва» (206).

     Не можна недооцінювати важливості освітніх екологічних програм, здатних вплинути на щоденні жести й звички, наприклад від зменшення споживання води до роздільного збирання сміття чи вимкнення непотрібного освітлення (211). «Цілісна екологія складається із простих щоденних жестів, якими розбиваємо логіку насильства, визискування та егоїзму» (230). Усе стане простішим у світлі контемплятивного погляду віри: «Для віруючого світ є об’єктом споглядання не ззовні, а зсередини для розпізнавання зв’язку, яким Отець поєднав усіх істот. Крім того, сприяючи зростанню особливих здібностей, даних Богом кожному віруючому, екологічне навернення сприятиме розвиткові креативності й ентузіазму» (220).

     Повторюються напрями, запропоновані в «Evangelii Gaudium»: «Усвідомлена й добровільна поміркованість є визвольною» (223), а також «щастя вимагає вміти обмежувати деякі потреби, які нас отуплюють, і тоді будемо відкритими на численні можливості, які нам пропонує життя» (220). Тоді також стане можливим «наново відчути, що ми потребуємо одне одного, відповідаємо за інших і за світ, що варто бути добрими та чесними» (229).

     На цьому шляху нас супроводжують святі. Св. Франциск, неодноразово згаданий, є «винятковим прикладом дбання про те, що є слабким, і цілісної екології, прожитої в радості» (10), прикладом того, наскільки «невід'ємними є турбота про природу, справедливість до бідних, суспільне заангажування та внутрішній мир» (10). У енцикліці згадуються також святі Венедикт, Тереза з Лізьє, блаженний Шарль де Фуко.

     Після «Laudato si» іспит сумління – засіб, завжди рекомендований Церквою для того, щоб орієнтувати своє життя у світлі взаємин з Богом – повинен прийняти новий вимір. Він повинен брати до уваги не лише те, як були пережиті взаємини з Богом, з ближніми та з собою, але також з усіма створіннями та природою.

Джерело: Радіо Ватикану