«І всі ті, що до Тебе прибігають, будуть радіти…» (Пс. 5,12)
Хочу поділитися свідченням. Два роки тому через війну мої рідні: мама, сестра із сімʼєю, брат із сімʼєю – вимушені були покинути свій дім і, як внутрішньо переселені особи, шукати житло.
Брат із сімʼєю знайшов житло в Черкасах. А сестра із сімʼєю і мамою поїхали до Білої Церкви. Не передати словами їхнього болю і плачу: те, що вони пережили, – це великий стрес і страх. Втратити все, нажите роками, і приїхати в чуже місто як ВПО, де ніхто не знає тебе і ти нікого. Було важко, не знаходила слів, щоб заспокоїти, слухала й молилася за них. Коли вони ще були в дорозі, довідалася з інтернету, що в місті є греко- католицький священник отець Ігор Гріщенко, служить Святу Літургію в орендованому приміщенні.
Хочу подякувати отцеві Ігорю за його добре, турботливе серце.
У нього на парафії є з різних областей вимушено переселені сімʼї, про яких отець піклується, допомагає їм, підтримує їх.
Коли я приїхала відвідати рідних і ми разом пішли на Святу Літургію, то побачила радісну, співучу, активну, дійсно живу парафію.
Отець Ігор до кожного свята організовує заходи: вистави, вечорниці, свято Святого Миколая та інші, – піклується про родини воїнів. Різдвяний вертеп відвідував військових і мешканців міста. Усього не перелічити. Одне слово, цей священник обʼєднує парафіян у велику родину на славу Божу.
Особливо хочу засвідчити те, як Господь діє, як піклується, як провадить вимушено переселених людей.
Отець Ігор є добрим інструментом у Божих руках.
Він зміг огорнути батьківською любовʼю і турботою тих людей, які приїхали зболені від пережитого страхіття війни.
Відвідуючи рідних, бачу радісних, щасливих парафіян, відчувається тепло, мир і доброта.
Дякую Богові за отця і за всіх парафіян церкви Різдва Христового.
с. Йоанна, Згромадження сестер
Святого Священномученика Йосафата
