Християни візантійського обряду день Усіх святих святкують у першу неділю після П’ятдесятниці, тобто у восьму неділю після Великодня (цьогоріч – 15 червня).
Це день пам’яти всіх шанованих Церквою святих, як канонізованих, так і тих, хто залишився невідомим за життя. Зрештою, навіть кожна помісна церква має своїх святих, як давно, так і недавно канонізованих чи беатифікованих.
Спочатку свято відзначали 13 травня – на згадку про освячення язичницького храму Пантеону (який уже став християнською святинею), що його здійснив у 609 або в 610 році Папа Римський Боніфацій IV. Однак у VIII столітті Папа Римський Григорій ІІІ 1 листопада освятив одну з капел собору Святого Петра на честь Усіх святих і змінив дату свята. Сто років по тому Папа Римський Григорій IV присвоїв 1 листопада статус спільного для всієї Католицької Церкви дня Всіх святих. Його ще називають Вселенським поминальним днем.
Визнала це і Візантія. Отож, у Східній Церкві є два тиких поминальних дні – восьма неділя після Великодня і 1 листопада.
Вважають, що дату 1 листопада могли обрати не випадково. У цей час кельти відзначали свято Самайн, яке, крім усього іншого, приурочене вшануванню померлих. Першими почали його відзначати англійські та ірландські християни, а потім цю дату вирішив перейняти й Рим.
Язичницькі традиції Самайну знайшли своє відображення у святі Гелловін, яке відзначають напередодні. Так, вшановувати померлих потрібно, але не з «дикими розвагами», маскарадами, безглуздими жартами. Краще відвідати церкву, де правиться заупокійна Служба Божа, помолитися на могилах.
В Україні неділя Всіх святих має й народну традицію. Цього дня віряни вітають одне одного з іменинами. Бо так воно і є, що в неділю Всіх святих ми всі іменинники. Головне – зберігати духовність у серці, дотримуватися принципів християнської моралі.
Крім того, на 9-ту неділю після Великодня ми ще й відзначаємо день Усіх святих українського народу.
Тарас ЛЕХМАН
