З НОВИМ РОКОМ Рукавиця в нас глибока І багато зерна в ній. З новим щастям, з Новим Роком Добру долю всім носій:   Хай, неначе мак шовковий, Діти-квіти в нас ростуть, Хай сповняються любови До Країни, де їх ждуть.

ВИПАДОК Лежав і мислив про Отця У заміській німій оселі. В безсонні глухо, без кінця Хвилини в’язли невеселі. І я ступив тоді надвір. Цвіла пора нічна глибока, Звисали кетяги сузір, Ледь мріла хата білобока.

Із циклу «Напередодні ювілею»   Не раз малим, як ночі запинало вкривало сонця вогнедишний слід, я міркував – і серце завмирало: а що якби я не прийшов у світ й небес, людей і птахів не побачив, села та вишень? – о, первинний жах!

* Жертва для Бога – святе каяття, Вдячного серця биття. * Щодня нагадує сумління Чинити Боже повеління. * Щодня любуюся в Законі Божім, Та, щоб не згас він у мені, Я не спинюся у борні. * Благаю вас: лишіть пропаще! Зробіть відкритим серце ваше.

2 серпня, у свято пророка Іллі (що вельми знаково), ювілей відзначив талановитий письменник Петро Шкраб’юк. Його поезія – дзвінка й ритмічна; життєствердна, оптимістична. Її легко читати й вивчати: багата, соковита мова, яскраві образи лягають на душу, як мелодія.

Помічайте до вас небайдужих, Помічайте, заради Бога... Хто тихенько щоденно служить І взамін не просить нічого.   Ви для них рядками густими Сійте рясно на клумбі квіти. Люди вміють плакати з кимось, А ці вміють за вас радіти.

ГРІХ І ТІЛО   Де немає місця для Христа   Велика людям ласка,  Що Бог здолав пітьму,  І гріх не вірити Йому. * а) Були свободи ми негідні,  Та зійшов Христос до нас –  І стали ми свобідні.

2021 року у нашому видавництві («Місіонер») вийшла нова поетична збірка Петра Шкраб’юка «Портрет з осені». Ця книжка всуціль духовно-релігійна, а надто розділ «Віра». Є в ній і двовірші про василіян, адже пан Петро не лише поет, а й дослідник історії ЧСВВ, автор нашого журналу. З приємністю пропонуємо його поезії нашим читачам.

Христос Воскрес – воскресне й Україна, Постане із занепаду й руїн. Воскресне її мова солов’їна І на весь світ лунатиме мов дзвін.

Ольга Яворська за освітою – педагог, учителька математики в с. Тур’є Старосамбірського району на Львівщині, а за покликанням – письменниця, авторка 9 поетичних і 13 прозових книг, у яких світоглядно домінує християнська тематика.

Моя душа –  як цей різдвяний сніг, А серце – наче свічечка пречиста. Святиться ніч... Тремтять святі вогні. Вже моляться небесних сфер хористи. І разом з ними молиться душа: Ще хвилька, і зійде з Небес Спаситель!

     Мирослава Данилевська-Милян – членкиня Національної спілки письменників України, авторка 9 збірок поезії та 1 книжки малої прози. За фахом лікар-педіатр. Закінчила у Львові медичний інститут (нині Медичний університет ім. Данила Галицького).

РІДНЯ   Ми як ніколи однозгідні. Ми як брати і сестри рідні.   Все рідне: море, степ, тополі, Вершини гір на видноколі, І трелі птиць, що будять ранки, І дивовижні вишиванки.

Моя Україно – матусенько мила, Що разом з Ісусом Голгофу зносила, Тебе розпинали кати. Але терпеливо ти муки терпіла, Бо віра в твоє воскресіння жевріла, Тож встань із колін уже ти.

(Сув’язь сонетів) ЗАСУД Я — книжник? Чи юрма, що так гуде? Такому викриттю не буду рад… Але спитаюся поважно, де: Надворі? У преторії Пілат?

Ось Прилбичі – дороги і стежки… Тут граф Роман Шептицький навпрошки      вертав з віків до отчого порога,      осяяний незримим перстом Бога.

(На мотив німецької колядки «O TANNENBAUM»)   У Вифлеємі в ніч якраз Яскрить Зоря чудесна. То Сам Господь зійшов до нас, Щоб кожен грішну душу спас. Уклін Тобі в Різдвяний час, Дитинонько небесна!   Уклін Тобі!

1 Село Тур’є на бойківській Старосамбірщині розкинулося в мальовничому передгір’ї Карпат.

Над вифлеємськими полями співи, Вони в душі твоїй на всі літа, Бо ти обручник Пресвятої Діви, Бо ти є батьком прибраним Христа.

Мороз малює у віконці. Узваром дихає кутя. І Мати Божа на іконці у хустку кутає дитя.