Мирослава Данилевська-Милян – членкиня Національної спілки письменників України, авторка 9 збірок поезії та 1 книжки малої прози. За фахом лікар-педіатр. Закінчила у Львові медичний інститут (нині Медичний університет ім. Данила Галицького).
Співала в церковному хорі. Пише й виконує власні пісні та пісні на слова інших авторів. У поетичній та пісенній творчості Мирослави домінує християнська тематика. Її твори щирі, сердечні, гадаю, вони припадуть до душі читачам «Місіонара».
Петро ШКРАБ’ЮК
НЕ ПОНЕВОЛЮЙ, ДОЛЕНЬКО, СКАРБАМИ
Не поневолюй, доленько, скарбами:
Ні срібним з них, ні щирим золотим –
Захоплена в полон я небесами,
Зірниць високих відсвітом ясним.
І не закурюй темрявою очі,
Бо я дивлюсь закохано на світ,
Як нишком розливає келих ночі
Сріблясті роси на весняний цвіт.
Я поринаю в музику досвітню,
В щемливий ритм на деннім рубежі,
І Бог ласкавим сонячним привітом
Найтонші струни ворухне в душі.
Як світло у ясному однострої
Вестиме у незнані відкриття,
То втішуся я, доленько, тобою,
Всевишньому вклонюсь за дар життя.
ПОМИЛУЙ, ГОСПОДИ
Підношу зір до небокраю,
Коли гнітить буття земне.
О, скільки раз Тебе благаю:
Помилуй, Господи, мене.
В гріхах своїх й провинах каюсь.
О, не остави, захисти!
Молю-благаю, промовляю:
Помилуй, Господи, й прости.
Дітей помилуй і родину
У грізний цей, непевний час,
Як ворог нищить Україну, –
Помилуй, Господи, всіх нас.
Тобі одному сповідаюсь,
Ти – Той, Хто злого віджене.
Тож зводжу зір до небокраю:
Помилуй, Господи, мене.
