Життя святої Терези було нелегке, але вона переборювала себе й усміхалася навіть тоді, коли їй важко було це робити...
«Я не проміняла б і десяти хвилин любові до ближнього на тисячу років світських забав».
Як добре, що є святі, вірні наші друзі, що завжди чують наші молитви і нам допомагають. Вони вже в небі, насолоджуються вічним щастям і моляться до Бога, щоб і ми були щасливими навіки.
І що може бути краще, ніж так, як вони, осягнути вічну радість у Царстві Божому. Є багато хороших шляхів, але треба вибирати найкращі й не баритися, бо земне життя дуже коротке.
Свій вибір зробила свята Тереза з Лізьє, яку 1997 року Святіший Отець Іван Павло II оголосив Учителем Вселенської Церкви.
1888 року, коли їй було п’ятнадцять, вона вступила до згромадження босих кармеліток Пресвятої Діви Марії. Це монастир, що вирізняється особливо строгим уставом. Та вибір дівчини — це не монастир сам по собі, а злука з Ісусом Христом, якого мала Тереза любила з раннього дитинства. Найважливішим є те, що ця свята робила звичайні вчинки з великою Божою любов’ю. Вона «старалася, щоб усі її вчинки подобалися Ісусові».
Прочитавши твір святої, можна значною мірою збагнути величаве багатство її життя. Про цінність цієї книги свідчить вже те, що за коротке життя на Землі (трохи більше 24-х років), не маючи богословської освіти, свята Тереза удостоїлася стати Вчителем Вселенської Церкви – третьою жінкою з таким титулом.
Свята Тереза доводить своїм життям:усе, що нам потрібно, — це зростати в Божій любові; любити завжди і всюди; не обов’язково бути дуже вченим, чинити «великий» героїзм, щоб бути великим святим; не спосіб вираження любові є найважливішим, сама любов є ціллю і засобом: «Любов дала мені ключі до мого покликання. Я зрозуміла, що любов містить у собі всі покликання, що любов є всім, огортає всі часи і місця. Моє покликання — це любов!» (Рукопис Б 3 v).
Люди мають неоднакові можливості й таланти, вони потрапляють у різні ситуації, терплять, але ніхто і ніщо не може завадити людині любити, якщо вона щиро цього бажає. Тереза прагнула великих подвигів: бути мученицею, як святі апостоли, місіонеркою, покірною, як святий Франциск із Асижу. Але монахиня була самітницею, тож любила так, як могла — просто чинила Божу волю. І згодом її оголошено покровителькою місій на рівні зі святим Франциском Ксаверієм, великим місіонером, європеєць, який проповідував у Індії та країнах Східної Азії. Він уперше приніс християнство в Японію. Тереза у земному житті була мало кому відома, але тепер вона – одна із найвідоміших святих.
Життя святої було нелегке, але вона переборювала себе й усміхалася навіть тоді, коли їй важко було це робити. Попри холод, важку хворобу та багато інших труднощів, Тереза дарувала себе людям.
За 24 роки Тереза пережила багато терпінь, духовних і фізичних випробувань, зокрема, смерть матері, коли дівчинці було чотири з половиною роки, важку недугу в дитинстві, розлуку зі сестрою, серйозні перепони на шляху до чернецтва, суворий монастирський устав, холод, важку хворобу любого батька, а також власну недугу — туберкульоз.
Як молода й красива дівчина, живучи в матеріальному достатку, змогла покинути світ і нести такі тяжкі хрести? Чому вона так чинила? Відповідь проста: тому що вона любила. Завдяки любові чоловіка до жінки, матері до дитини, батька до сім’ї, патріотів до Батьківщиниу світі здійснено дуже багато геройських вчинків. Маючи вільний вибір, люди віддавали себе іншим, бо любили. Єдина причина всіх добрих діл — це Пресвяте Серце Ісуса. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо 3, 16), а також: «Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований…» (Символ віри).
Тереза могла вибрати для себе інше життя, легші заняття, але вона любила Ісуса, отож багато думала й говорила про Нього, але особливо любила з Ісусом розмовляти. Її улюбленою книгою було Євангеліє, в якому описано життя нашого Господа, там —Його слова, якими Він звертається до нас.
Коли хтось когось сильно любить, тоді думає про нього якомога частіше, намагається з ним перебувати і спілкуватися, старається якнайкраще його пізнати. Тож Євангелія — це джерело, з якого живилися всі святі християни. Наша свята, Учитель Церкви, так пише про цю святу книгу: «На моєму серці завжди спочиває Євангеліє, з яким я ніколи не розлучаюся… Тільки-но скерую погляд на Євангеліє, одразу дихаю прекрасними ароматами Ісусового життя і знаю, який я повинна вибрати бік. Ця золота книга — мій найдорожчий скарб» (пор. TDL193).
Пресвяте Серце Ісуса гарантує людині спокій і радість, знищує недобрутривогуй дає святий страх Божий, що веде до миру та любові. Коли людина досконало злучена з Божим Серцем, вона в безпеці, готова терпіти, палає любов’ю і нічого не боїться, окрім гріха. У такій злуці вона якнайкраще шукає, знаходить і виконує найсвятішу Божу волю, і тільки їй радіє. Для цього потрібне дитинне довір’я, яке було в Терези і всіх святих. Це довір’я настільки важливе, що слова «Ісусе, довіряю Тобі» є на образі Божого Милосердя, а слово «віра» дуже поширене у християнстві та маєнадзвичайно глибокий зміст. Господь часто каже: «Віра твоя спасла тебе». Віра в те, що для Бога немає нічого неможливого, Він є Всемогутній і безмежно Милосердний, любить усіх людей, тому мене обов’язково спасе, якщо я буду робити те, щоВінхоче.
Отож не треба боятися, що наш вибір небуде найкращим, головне, щоби він був добрим, і ми його реалізували. Тоді це точно подобатиметься Богові. Ми завжди можемо любити — і це наше щастя.
Тарас Шмігель
Із серії «Духова традиція Кармелю»
