Хто б міг подумати, що ці слова набудуть такої гострої актуальності сьогодні, що ми сприйматимемо їх буквально, що мир в Україні дорівнюватиме мирові в усьому світі й тому стане таким бажаним. Решта відійшла на другий план або й далі. Мир – це все, чого хочуть люди зараз. За іронією долі те, що сприймали як належне й утратили, почали цінувати. Нарешті. Прикро, що цей урок дається нам такою дорогою ціною. Урок, що ніби зійшов зі сторінок підручника й утілився в нашій реальності. Та є надія, що ми, і наші діти, і наступні покоління зробимо правильні висновки й не забудемо засвоєного.
     Треба визнати, що широкомасштабне вторгнення росії було передбачуваним, однак багатьом з нас не хотілося цього помічати. Ми толерували те, чого не варто було – затьмарилася історична пам’ять, забули, хто ворог і чому. Їм, запеклим братам, удалося приспати нашу пильність. Була «какая разніца». Було «нас не дістане». Було ще багато різного, за що тепер соромно. Тим часом хтось по-тарасівськи бив на сполох:

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…

     Збудили… Настав час прозріння, краху ілюзій. Брати «з-за порєбріка», що мучили, терзали східні регіони України, наскочили на столицю, ударили по великих і малих містах, уже відкрито почали трощити, палити, убивати все, усе… Без жалю, без совісті. Немає для них нічого святого – бомбардують і пологові будинки, і школи, і церкви, нехтують законами людськими та Божими.
     У цій ситуації нам належить гніватися, і цей гнів справедливий. Але водночас не треба забувати про милосердя й прощення. Це дуже, дуже важко, але вкрай потрібно. Нехай підтримають нас Ісусові слова: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!...» (Лк 23:34) 

     Пам’ятаймо, що ми, українці, ніколи не були загарбниками – тільки захисниками, тільки визволителями, тільки миротворцями. Ми сердечна нація. Тому з нами Бог. Він поверне нам мир, це велике щастя. Він приведе нас до перемоги.

     «Хлопці з лісу» минулого століття боролися за Батьківщину, не маючи надточної зброї, міцної техніки й швидкісного інтернету. Вони полягли, але з їхнього духу постали ми. А отже – вистоїмо!
     Дорогі брати і сестри! Щиро вітаємо вас зі святом Воскресіння Сина
Божого! Бажаємо вам радості й спокою – «золотого миру», якого
потребує кожна людина. Підтримуймо одне одного, піклуймося про
рідних і близьких та будьмо мужніми.
     Христос воскрес! Воскресне й Україна!