Дорогі в Христі брати й сестри! Є християни, які крім віри в Бога мають ще й дар віри від Всевишнього. У Старому Завіті читаємо про Ноя, який будував величезний ковчег, хоча доти ще не було дощу, а Авраам вірив, що стане батьком, попри похилий вік його дружини.
Про такий феномен читаємо і в посланні апостола Павла до коринтян, де йдеться про те, що деяким людям дається дар віри, але про сам дар конкретно не пояснено.
А вже сьогодні означуємо, що дар віри – це особлива ласка, через яку Господь дає своїм дітям виняткову впевненість в обітницях, силі та Своїй присутності, щоб вони могли виконувати героїчну місію заради поширення Царства Божого на землі.
Приклади знаходимо в минулому столітті, коли російські солдати забирали тих, які викликали підозру царської влади. Особлива небезпека чигала на свідомих греко-католиків.
Ієромонах Єремія Ломницький, ЧСВВ, мав змогу уникнути цього й виїхати у Відень, але не погодився. Отець Василь Навроцький, давній приятель о. Єремії, у своїх спогадах пише: «Ще раз його переконував і намовляв до виїзду... На те одержав категоричну відповідь: “Ніяк не виїду, а залишуся. Я міг би виїхати, та й гроші на дорогу маю. І, певно, виїхав би, якби не одно. Мушу опікуватися сестрами і боронити їх перед солдатами. Се мій обов’язок”». Не виїхав. Вивезли. Але на Сибір.
Любі читачі! Вірність – це рішення, серйозне та обдумане. Це позиція, з якої не маєш права зійти. Вона вимагає вольового зусилля й зрілої особистості. Вірність у шлюбі, у дружбі, у покликанні й будь-яка інша – це відгалуження вірності Господу. І вона ніколи не буває осміяна, але завжди винагороджена. Тож любімо й будьмо вірними! Не пошкодуємо.
