Уже черговий рік наше суспільство переживає рани жахливої війни, і другий рік терпимо ці тортури після повномасштабного вторгнення ворога.
Парадоксально, але багато хто через ці страждання відкрив для себе і визнав потребу Бога у власному житті. Мабуть, не помилюся, коли скажу, що більшість пам’ятала слова апостола Павла про потребу Христа і Його допомоги в стражданнях зазвичай теоретично. Тепер уже вислів верховного апостола «тому, що сам страждав і був виправданий, Він може допомогти тим, які проходять через пробу» є для багатьох щоденним хлібом.
Важливо, щоб ми справді були близькими до нашого Спасителя, щойно тоді в нас буде шанс не зневіритися і витримати в найважчих хвилинах життя.
Багато найкращих синів і дочок України показали нам найбільшу свою любов, віддавши свої життя. Але вже від нас залежить, чи їхня жертва принесе плід, чи ні. Чи ми наважимося жити, як вільні діти Божі, чи далі залишатимемось у полоні ворожої ментальности та у світогляді, який століттями накидав нам окупант.
Саме тому закликаю всіх не полишати молитви й через Боже слово та участь у Святих Таїнствах скріплювати власні серця, підтримувати тих, хто постраждав від війни, та всіляко допомагати їм, особливо сім’ям загиблих і поранених.
Нехай сила Христової перемоги над смертю дарує нам якнайшвидший мир із нашою перемогою, мудрість і мужність у серце кожного, і велику вдячність до всіх, хто за нас бореться!
Христос Воскрес!
Протоігумен Йоан Школик, ЧСВВ
