Дорогі брати і сестри! Топовою темою цьогорічної весни став сумнозвісний коронавірус. Суспільство поділилося на два табори: один б’є на сполох і панікує, другий ігнорує загрозу. І ті і ті помиляються. Тому що боятися марно, а легковажність може дорого обійтися. Натомість усі повинні звернутися до здорового глузду й виявити максимальну соціальну та особисту відповідальність. Також не зайвим буде замислитися над тим, для чого людству послано це випробування; зважити свої вчинки й рішення, які ухвалюють «нагорі»; проаналізувати тенденції, які домінують у світі; зробити висновки: можливо, настав час змінити пріоритети?..
Ми, діти Божі, вірні християни, небагато можемо зробити, щоб вплинути на рішення владців, які заграють зі смертю, жонглюють майбутнім цілого світу, зокрема й у питанні боротьби з пошестю. Однак ми можемо зберігати спокій і посилено молитися, показуючи всім, що не покладаємося ні на власні сили, ні на «князів і синів людських, бо в них немає спасіння» (Пс. 145:3). Усім своїм життям показуймо: ми не сумніваємося, що з нами Бог, особливо в період випробувань.
Пригадаймо також світлий момент несподіваної радості жінок-мироносиць, які прийшли, щоб намастити пахощами Ісусове тіло, а натомість побачили янгола, який прорік їм: «Не жахайтесь! Ви шукаєте розп’ятого, Ісуса назарянина. Він воскрес, нема Його тут!» (Мк 16:5). Вірмо, що Спаситель так само перемінить наш страх безвиході на радісний подив дива.
Прислухаймось слів до Папи Франциска. «Сьогодні перед сном подумайте про той день, коли ми знову зможемо вийти на вулицю. Про те, як ми знову обіймемося, а можливість вирушитина закупи всією сім’єю здасться святом», – і почнімо, нарешті, цінувати Божі дари, дякувати за речі, які звикли сприймати як належне.
