Дорогі в Христі брати і сестри! Сьогодні, ми можемо спостерігати, як нас оточує, щоразу менше радісних облич. А Христос каже: “Вас пізнають, що ви мої учні, як будете мати любов між собою” (Ів. 13, 25). І ніби додає: “якщо будете радісні”, адже любити – це радіти. А виглядає, що ми, ніби, перестаємо бути учнями Ісуса, дітьми Божими, тому що, будучи світильниками Божими, ховаємося під ліжко, нудьгуємо, приписуємо собі депресію... Куди зникає плід Святого Духа – радість, наче прісна вода на землі, з наших сердець і душ та як зарадити цьому? Адже християнин, християнка без радості – це, немов, ніч без зірок, тіло без душі...
Всі ми знаємо, що саме гріх з’їдає радість... Вода зникає, через екологічні гріхи, радість – через те, напевно, що “розбуялося безаконня й любов багатьох охолола” (пор. Мт 24), у найрізноманітніших проявах... Але ми не покинуті! Господь не може ховатися від нас, так, як ховаємося ми від Нього, як ховалися наші прародичі...
У січні ми відсвяткували первісну подію, коли Вифлеємська зірка звістила Дивну Новину всьому світові – народження Маленького Адама, який повертає втрачену радість кожній людині, яка, не без причини, ховається від Бога... Чи ми готові, у свято Стрітення, вийти назустіч Маленькому Ісусові й Великому Цареві, взяти Його на руки, як праведний Симеон, радісно глянути Йому у вічі, або опустити свої очі, якщо є на те причина, вдарити себе у груди й попросити у Нього ключ від замкненого раю?...
І Він обов’язково дасть нам його, віднайде нас, пригорне нас, звістить небу радість: «що один грішик навернувся», і лише благально промовить: "Я вас врятую, Я є Бог, Я з Вами – розумійте народи, Я є Любов, Я прийду до Вас – тільки не робіть собі дверей з однією ручкою всередині”…
(Символіка мальованого образу, який ми нераз бачили, ябо маємо вдома, на якому зображений Христос Спаситель, що стукає в двері без зовнішньої ручки, символізує земне пекло людини, яка перебуваючи в грісі – будучи «розрядженим світильником, ліхтариком», боїться впустити Світло істини у свою душу, тому що важко почати жити радісним, безгрішним життям, а легше є – залишатися в пітьмі, ховаючися в земному раю, під ліжком від свого Творця…)
Радіймо в Господі, бо побачили очі наші спасіння Його! Слава Ісусу Христу!
о. Христофор Ганинець, ЧСВВ
Головний редактор
