Слава Ісусу Христу! Дорогі брати й сестри! Як знаємо, у 2014 році в українському суспільстві в результаті реакції на збройну агресію Росії посилилися тенденції декомунізації, внаслідок яких вирішено відмовитися від радянських символів і свят. Президент України Петро Порошенко своїм указом встановив щорічне відзначення Дня захисника України 14 жовтня. Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович мотивував вибір цієї дати історичною традицією вшанування українського війська на Покрову. «14 жовтня, Покрова Пресвятої Богородиці, ще з козацьких часів був святковим днем захисників Вітчизни. Тому свідомо викреслюючи з українського календаря чуже, штучно до нас привнесене свято російської армії-окупанта, я цілком природно зупинив свій вибір на 14 жовтня», – зазначив тоді Президент.
Наша країна завжди під покровом Богородиці. Ще для запорозьких козаків Мати Божа була заступницею перед Всевишнім у різних лихах, а свято Покрови було найбільшим і найзначущішим святом, особливо в трагічні часи... Головна січова церква завжди була на честь Покрови, а в кожному козацькому курені була ікона. Французький інженер Ґійом Левассер де Боплан так писав у свій час про моральний дух козаків: «У походах ці люди дотримувалися тверезості, жодної горілки везти з собою не дозволялося, оскільки під час походів і експедицій вони високо цінували тверезість. По завершенні походу, незалежно від його успішності – відправляли молебень на честь Божої Матері».
Інші історичні джерела ще подають опис драми вільної твердині і того, як переживали це самі запорожці: «То була, либонь, найтрагічніша сторінка в історії козацтва. Загартовані постійними військовими походами, звиклі з посмішкою на вустах дивитися смерті в очі, цього разу наші славні лицарі падали на коліна й ридали. То була їх остання ніч, коли вони навічно прощалися зі своєю матір’ю – Січчю Запорозькою. До цього їх змусила Катерина ІІ, яка остаточно знищила козацькі вольності й зруйнувала найдемократичнішу обітницю в Європі. Намагаючись уникнути переслідувань і покріпачення та не бажаючи бути знаряддям царизму, значна частина козаків вирішила переселитись у пониззя Дунаю, де владарювали турки, й започаткувати Задунайську Січ. А поки що козаки вночі зійшлися до збудованої ними Січової церкви на честь Богородиці, щоб востаннє помолитися своїй покровительці, попрощатися зі своєю духовною святинею. Кожен з присутніх із сумом вчитувався в напис, що сяяв золотом біля царських врат: «Покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас від усякого зла». Ставши навколішки, козаки в скорботі переказували текст із празникового тропаря: – Днесь, благовірні люди, світло празнуємо отінювані Твоїм, Богомати, пришестям і, спозираючи на Твій пречистий образ, покірно молимо: покрий нас чесним Творїм покровом і ізбави нас від усякого зла, молячи сина Твого, Христа Бога нашого, спаси душі наші. Потім, узявши з собою ікону Покрови і тричі обійшовши церкву, священик востаннє прорік рядки празникового кондака: – Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу, ангели з архиєреями покланяються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця Предвічного Бога. Зі сльозами на очах вирушали в чужий край запорозькі козаки, несучи з собою образ святої Богородиці
Покрови. Ця ікона супроводжувала й оберігала їх у далекій дорозі...».
Бог і Україна – саме таке серце нашого народу, від козаків Січі до кіборгів донецького аеропорту, воїнів АТО і всіх нас, серце, пронизане вірою і свободою, серце, на яке посягає «нова катерина», серце, нескорене перед
злом – тому що під покровом Богородиці...
Дорогі брати й сестри! Жовтень – благословенний час для молитов на вервиці. Щиро запрошуємо вірних до спільних і приватних молінь за кожну утиснену людську душу, кожну родину і всю Україну.
А на сторінках жовтневого числа часопису зможемо дізнатися: про діяльність нашого Чину, про те, як Блаженніший Святослав відвідав Добромильський монастир, про свячення дияконів і підсумки наукової конференції на честь 400-ліття реорганізації ЧСВВ. Новини Католицької Церкви трішки потішать і пригнітять, пророчі думки вашингтонського священика зродять у вірних бажання прокинутися й приготуватися до приходу Жениха. Свідчення віри відомих людей, роздуми святої Терези з Калькутти про зв’язок абортів і миру, розповідь про святі ікони, спогади родичів про працелюбного слугу Божого о. Софрона Яциківа, ЧСВВ, і багато іншого матеріалу, сподіваємося, допоможуть утверджуватися у вірі й допомагати ближнім йти до Бога – через совість, через добрі вчинки, через Марію. Прибігаймо, дорогі читачі, до Неї й молитовно співаймо: «Під Твій покров святий, Діво свята, прийми дітей своїх, о Всеблага!»