ієромонах Христофор ГАНИНЕЦЬ ЧСВВ,
головний редактор
Немов під лунким і незламним склепінням віків, радісно й трепетно знову крокуємо на зустріч із Божим Дитятком. І хоча зоря ще в очікуванні, та стіни часового коридору вже починають вторувати такому далекому відлунню небесних дзвіночків у руках ангелів, які через безкрай років ніжно благовістять про народження Спасителя. У міру того, як ця небесна симфонія наближається, ми дедалі більше поринаємо в її лагідне море нечутної для слуху звукової гармонії, що радісно озивається в наших душах крилатою колядкою на честь Немовлятка Ісуса:
Пора Різдвяна. Холодна днина.
Лежить на сіні Божа дитина.
На всіх чекає, всіх виглядає,
Ніжно любов’ю світ обіймає…
Немов на ефірних хвилях ці слова переносять нас крізь часову завісу в холодну ніч над Вифлеємом, і ми вірою та розумом пізнаємо істинну суть народження й приходу Месії. Різдво Христове стає для нас справжнім святом душі. Тоді ми вже не відмежовуємо так радикально радість приходу Спасителя від потіхи багатих традицій з їхніми урочистою Літургією, шопкою, ялинками й колядками. Тоді все органічно переплітається: і західні ялинки, і східні шопки та дідухи з колосся, що їх ми, сидячи за святковим столом, пройняті єлейною радістю, так мило оглядаємо, і люди, яких навколо сприймаємо вже без жодних натяків на чуттєву розперезаність, як це буває на інших урочистостях. Саме такий стан душі дарує нам маленький Ісус. Для цього варто жити.
Дорогі читачі! Утримаймо ці миті. Побудьмо маленькими й станьмо великими. Живімо чесно й славімо Христа душею.
З Різдвом Христовим! З Новим роком!
