Дорогі брати і сестри!

Ми звикли чути, що серце є місцем зустрічі людини з Богом. І тут варто уточнити: чиє серце? Якщо людське – то це один рівень такого спілкування, якщо Боже – то це зустріч на неймовірно високому рівні. Якщо людина здіймає своє серце до Господа – це вектор руху знизу догори. Натомість якщо ініціатива походить від Бога – то вектор кардинально міняється.

Початок культу Христового Серця в Католицькій Церкві пов’язують з ім’ям Маргарети Марії Алякок. Ісус з’являвся цій французькій монахині в ХVII ст. і просив переказати людям, наскільки Він любить світ і наскільки страждає від його гріховности. І дає християнам ще один символ для вшановування – Своє Серце. Навіщо? Очевидно, маємо тут ще один вияв Божої педагогіки: щоб нагадати, щоб допомогти, щоб освіжити наші почуття.

І хоч християни вшановували Ісусове Серце як символ любови ще за багато століть перед тим, ніж Він з’явився Маргареті Марії Алякок, але чомусь у  ХVII ст. Син Божий попросив нагадати людям про Своє Серце. Очевидно, «кількість» любови на землі катастрофічно зменшилася, раз Господь пішов на такий крок. Ісус оперує людськими поняттями,  адже людина відчуває різницю між тим, що їй диктує розум, а що – серце. І любимо ми серцем, а не розумом, часом навіть наперекір розумові. Якщо говорити загально, то прохання про вшанування Серця Христового – це ще одне нагадування нам про потребу любови. До Бога і людей, до свого народу, до природи і до всякого Божого творіння.

До речі, кордоцентризм пронизує багато філософських учень, зокрема, про серце як основу людської особистости писали українські філософи Григорій Сковорода та Памфіл Юркевич. Вони вважали, що серце є місцем зустрічі людини з Господом. Коли ми говоримо про Христове Серце, то розуміємо, що тут ідеться про надзвичайно високий рівень цієї зустрічі: не людина очікує на Господа у своєму серці, а Сам Спаситель чекає на Своє творіння. Від Серця до серця.

У своїх об’явленнях Маргареті Марії Алякок Ісус говорить про зростання гріховности у світі. Тут відразу спадає на думку публічна демонстрація гріховности – зокрема, маю на увазі трансляцію відверто антихристиянських виступів на недавньому Євробаченні. Трагедія в тому, що такі трансляції згіршують мільйони людських сердець, особливо молодих. Тож переорієнтація на Серце Христове є єдиним порятунком для сучасного світу. У протилежному випадку на нас чекає загибель – і духовна, і фізична.

Зло впродовж історії атакує людське серце – спокусами, страхом, ненавистю. У відносно мирні часи – це одні спокуси, у воєнні – додаються інші. У контексті України: сьогодні Зло хоче не лише завоювати наші території – воно прагне вгніздитися в наших серцях і вселити в них зневіру, панічний страх, відкидання своєї ідентичности, нарікання на Господа. У такий складний час Ісус дає прихисток у Своєму Серці зраненому серцю матері загиблого воїна, завмерлому зі страху дитячому серцю, виснаженому походом серцю солдата, заклопотаному серцю волонтера. Молімося про віднайдення цієї дороги спасіння.

Не забуваймо, що Серце чекає і на наші радісні емоції: ділімося найменшою радістю нашого серця з Його Серцем – і наша радість стане великою, ба більше, вона стане виявом вдячности Творцеві, виявом нашої спільної Перемоги.

Як тут не згадати догматично правильних і поетично мелодійних слів відомої християнської пісні:

Хвала Тобі, Серце Христове, відвічная Божа Любове!

Ієромонах Христофор ГАНИНЕЦЬ ЧСВВ,

головний редактор