Вчимося з життя

КАРТИНКА ІЗ ЖИТТЯ


     Один дідусь переїхав жити до свого сина, невістки та п’ятирічного внука. Його руки тремтіли, очі погано бачили, ідучи, він накульгував. Під час трапези старенький раз по раз розхлюпував страву на скатертину, і молоду сім’ю це дратувало.

ДО 25-х РОКОВИН ВІДХОДУ В НЕБЕСНУ ОБИТЕЛЬ о. СЕВЕРИНА ГНАТЮКА, ЧСВВ


     23 березня минає 25 років з дня відходу у вічність отця підпільної церкви на теренах Добромильського монастиря Северина (Северіяна, Сиверяна) Гнатюка (ЧСВВ). У буремні роки війни щойно висвяченого молодого ченця призначили парохом сіл Тернави, П’ятниці, Поляни.

СОВІСТЬ


(Картинка з життя)      Купуючи на ринку молоко, відразу важко (а то й неможливо) визначити, чи воно якісне, чи, бува, не від хворої тварини. Нести у лабораторію на аналіз – марудна справа. Доводиться уповати на совість та порядність продавця.

Лихо не очікують, воно само приходить


  (Із хресної дороги українського народу тридцятих років ХХ ст.)       Під час однієї зустрічі з письменником Василем Білоусом я запитав його, що він пам’ятає про репресії тридцятих років. Ось що він розповів.

Життя прожити – не поле перейти


У Кропивні Золотоніського району Черкаської області живе світла, життєрадісна бабуся – Любов Трохимівна Лушник (дівоче прізвище – Кривенко). На її долю випало чимало тяжких випробувань, але їй удалося зберегти силу духу й вистояти попри все. Своє життя вона присвятила педагогічній праці – учителювала в Хуторах Каврайських, Хвилівці, Деньгах і Кропивні. Трудилася на землі. Раділа сім’єю. Для дітей, онуків і правнуків Любов Трохимівна написала спогади про свій тернистий життєвий шлях.

Священик у візочку


Бувши 2012 р. на міжнародних священицьких реколекціях у Меджугор’ї, я мав нагоду зустрітись із польським священиком – отцем Мареком Балвасом. Він завжди сидів у своєму інвалідному візочку й уважно слухав Слово Боже, яке виголошував реколектант, під час довших перерв часто розмовляв з іншими учасниками заходу. Як на мене, він був завжди радісним і задоволеним своїми співбесідниками, старався якнайкраще висловити думку. Я запитав його, чи міг би він уділити мені більше часу й щось розказати про себе. Отець Марек охоче погодився дещо розповісти й заодно дав невеликий автобіографічний буклет. Відтак повідав свою історію. Ось вона.

Операція в бліндажі


– Док, що зі мною, я помираю? – У тебе поранення живота й внутрішня кровотеча, сам розумієш. – То везіть у лікарню! – Не вийде, ми в оточенні. Єдиний шанс – оперувати тут, в окопі. Що скажеш? – Робіть що треба, я у ваших руках!

Неймовірний дитячий твір «Хто така бабуся»


     Бабуся – це така жінка, у якої немає своїх дітей. Вона любить маленьких дівчаток і хлопчиків, які є дітьми інших людей. Дідусь – це теж бабуся, тільки чоловік. Він ходить гуляти з хлопчиками, і вони розмовляють про риболовлю та інші речі.

Уклін тобі, рідна матусю!


     Особливою любов’ю хочу огорнути нині свою маму, яка чуває над моїм життям від самого його початку й дотепер, серцем відчуває всі мої радості й смутки, жертвує за мене і своє здоров’я, і свої молитви, супроводжує мене на шляху священицького та чернечого служіння, на

Марія


     Сиджу в хатині, яка була домашньою церквою в часи підпілля УГКЦ. Тут священики й владики підпільної церкви відправляли служби Божі й уділяли Святі Тайни. Та я хочу розказати вам про звичайну сільську жінку на ім’я Марія.

І СЛОВО ЛІКУЄ!..


(Картинки з життя)   Недільного ранку в храмі вже закінчувалася відправа служби Божої, як на церковне подвір’я вивели попідруки стареньку бабусю, посадили на лавку, відразу принесли горнятко води. Погано їй стало. Підскочив тиск, аж зашкалює.

Під чорним крилом голодомору: спогад як незагойна рада


     Цю історію розповів мені письменник, громадський діяч, доктор сільськогосподарських наук, професор Уманського сільськогосподарського університету Василь Білоус. Усе своє життя він присвятив вивченню дубових лісів в Україні.

В окопах з Марією


     Під час німецької окупації Вінниччини я оженився у своєму селі з дівчиною, що проживала по сусідству. Невдовзі в нас народився хлопчик, і вся родина тішилася ним. Охрестили ми його й назвали Павлом.

Отець Софрон Яциків (ЧСВВ). Дорогою правди, добра і любові


     Про нього варто пам’ятати, учитися від нього, слухати його слово, удивлятися в його світлий погляд. Він – монах-аскет, але водночас тричі поспіль отримував звання «Людина року» в місті Дрогобичі. Священик, монах-василіянин о. Софрон Яциків.

Добро перемогло зло


     Під час зимових канікулів Василь, будучи студентом третього курсу Львівської політехніки, поїхав до своїх батьків. Як здавалось найважча сесія екзаменів вже позаду і він тепер на повні груди міг дихати свіжим повітрям Карпатських гір, ходити на прогулянки, проживаючи у своєму прикарпатському селі.

о. ПАРФЕНІЙ ЛОМИКОВСЬКИЙ- монах, василіянин, дипломат, меценат


Найбільш відомим ігуменом Підгорецької василіянської чернечої обителі в останній чверті XVII ст.- першій чверті XVII ст. є о. Парфеній Ломиковський, ЧСВВ. З його іменем пов’язані найбільш значимі сторінки історії монастиря, добре відомої в краю,– і далеко за його межами чернечої обителі, яка оповита славою княжого походження



Оформити передплату

Архів видань


Апостольство молитви