13 червня 2024 року у василіянському монастирі Вознесіння Господнього в Золочеві відзначили храмове свято. Священники і браття Золочівського монастиря обслуговують два храми в місті, саме в цьому монастирі 1994 року було закладено Василіянський інститут філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського, який 2002 року перенесли до нових приміщень у Брюховичах. Урочисті святкування в Золочеві очолив владика Максим Рябуха СДБ, єпископ- помічник Донецького екзархату УГКЦ.
Архиєрейська Божественна Літургія стала кульмінацією урочистостей після Великої Вечірні напередодні та святкової Утрені зранку в день свята. Священники та вірні у процесії із церковними хоругвами супроводили владику Максима до відпустової площі поряд із Святовознесенським монастирським храмом, де його вітальними віршами зустріли діти – учні катехитичної школи, яку провадять сестри Служебниці. О. Павло Федусів ЧСВВ, ігумен монастиря, запросив владику очолити Божественну Літургію та виголосити повчальну проповідь.
У гомілії владика Максим насамперед наголосив, що західні та східні терени України, які входять до Донецького екзархату, пов’язані між собою. Отці Василіяни успішно провадили народ біля Бахмута, у монастирі у Званівці та довколишніх містах і селах. Сьогодні ці терени на лінії фронту, а парафіяни зі сходу присутні на цій Божественній Літургії. Варті щирого здивування і захоплення наші українські родини, які так добре виховали й виховують своїх дітей, що ті стали священниками, добрими працівниками і військовими, готовими стати на захист нашої України.
Свято Господнього Вознесіння пропонує нам кілька важливих думок. Перше: Господь показує, як Він утверджує людину у вірі. Учні були захоплені Ісусом і впевнені в собі, аж поки не настали Христові страждання. Не можеш бути впевненим, коли бачиш Господа мертвим, але Він протягом сорока днів знову й знову утверджує їх у вірі, що життя ніхто не може подолати. По-друге, свято Вознесіння показує, що всі Божі обітниці збуваються. Ми не можемо «відбути» наше життя, ми маємо його прожити. Кожний є незамінним знаряддям в руках Божих. І коли ми розгублені в житті, то маємо щоразу повертатися до Божого дому, щоб там отримати відповідь. Є багато чудових практик, що їх отці Василіяни впроваджують у духовність нашого народу: щомісячна Сповідь, часте Причастя, численні товариства, через які ми можемо навчатися Слова Божого. І по-третє: Христос навчає нас терпеливости. Не може все відбуватися негайно, «тут і тепер». Ми покликані завжди довіряти Богові, адже бути терпеливим – це тривало довіряти. Пречиста Діва Марія у Кані Галилейській звернулася до Ісуса, хоч і не знала, як вчинить її Син, але довіряла Йому, тому й казала слугам: «Робіть усе, що Він вам скаже».
Довіряючи Богові, ми знаємо, що, попри всі труднощі і страждання війни, ми переможемо й зможемо побудувати справедливу Україну. Подібно до апостолів, дивімося вгору, очікуючи на дар Святого Духа. Бог переміг зло і смерть, і навіть якщо зло ще деколи і де в чому, здається, перемагає – знаймо, що це лиш тимчасово, бо там, де є Бог, зло не може існувати. Нехай Господь дозволить нам смакувати Боже життя і думки та робити впевнені кроки.
Божественну Літургію співслужили отці Йосиф Кралька ЧСВВ, Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя, Веніамин Чернега ЧСВВ, Провінційний Радник та Економ, Михайло Сукмановський, декан Золочівський, Вітольд Пяцельчиц Sch.P (Піари), настоятель римо-католицького монастиря і парафії в Золочеві, Іван Пецюх, декан Моршинський, о. Еміліан Семенишин ЧБМ, сотрудник парафії Воздвиження Чесного Хреста Господнього отців Францискан у Золочеві, Павло Федусів ЧСВВ, ігумен Золочівського монастиря, та численні священники із Києва, Львова, Івано-Франківська, Луцька, Херсона, Кам’янця-Подільського, Червонограда, Бучача, Брюхович, Жовкви, Крехова, Підгірців, Улашківців.
Після Служби Божої владика Максим привітав присутніх зі святом, також переказав привітання і запевнення в молитві від Блаженнішого Святослава, Глави Української Греко-Католицької Церкви, та Львівського Митрополита Ігоря. Єпископ наголосив, що отці Василіяни працюють для добра Церкви в Україні, адже цьогоріч два випускники Бучацького василіянського ліцею імені святого Йосафата вступили до духовної семінарії як кандидати для Донецького екзархату. Владика подякував отцеві Протоігумену Йосифу та всім отцям Василіянам за масштабне й різноманітне служіння. З особливою теплотою він згадав про військових, які постійно виявляють надзвичайну людяність і віру, не жаліють навіть свого життя, боронячи нас і нашу Україну. Вони потребують нашої уваги і слова. Владика попросив усіх якомога більше й частіше спілкуватися з військовими, всіляко їх підтримувати.
О. Павло Федусів навзаєм подякував владиці Максимові за служіння на тих теренах, які потерпають від війни, за молитву, слово і благословення для золочівської громади. Також о. ігумен склав подяку всім священникам, які прибули на свято, і домашнім священнослужителям, і братії, братам студентам із Брюховицької василіянської семінарії, сестрам Служебницям, усім учасникам парафіяльних хорів, яких при Золочівському монастирі діє чотири, парафіяльним товариствам, доброчинцям, усім молільникам – парафіянам і гостям із Золочева та інших місць, зокрема з парафій на Донеччині – Званівки, Верхньокам’янського та Роздолівки. Святкування завершилося водосвяттям і благословенням присутніх освяченою водою.
