22 червня 2024 року в церкві Собору Пресвятої Богородиці монастиря святого Йосифа у Брюховичах біля Львова дев’ять ченців Василіянського Чину святого Йосафата склали професію довічних обітів, тобто остаточно посвятили Богові ціле життя та отримали всі права й обов’язки, передбачені Статутом Чину. Обряд відбувся під час Божественної Літургії, яку очолив о. Йосиф Кралька ЧСВВ, Протоігумен Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні. Також на цій Службі Божій відбулось урочисте закінчення 2023/2024 академічного року та представлення нового ігумена монастиря і ректора ВІФБС.
Чернечий чин професії довічних обітів, як передбачено обрядом, відбувся після Малого входу. Ченці, супроводжувані старшими за обітами, процесійно увійшли до храму, стали перед іконостасом та звершили три доземні поклони, припавши хрестом на долівку. Старша братія покрила їх чорним полотнищем, яке символізує духовну смерть для гріховного світу та відродження до нового життя у Христі. Відтак о. Протоігумен згідно з обрядом запитував братів, чи добровільно і не з якогось примусу вони бажають остаточно приєднатися до Чину, чи зобов’язуються вірно виконувати Статути і правила. Після позитивних відповідей кожний із них приступив до святого Престолу і, поклавши руку на святе Євангеліє, проголосив присягу про складення довічних обітів послуху, чистоти й убожества.
Професію довічних обітів скали брати Маркіян Роман Король ЧСВВ, Антоній Павло Бліхарський ЧСВВ, Йоан Володимир Бойко ЧСВВ, Тихон Юрій Левко ЧСВВ, Теодор Іван Гаврищак ЧСВВ, Йоаким Ростислав Луговий ЧСВВ, Йосиф Роман Сенів ЧСВВ, Андрей Роман Касіян ЧСВВ, Кипріян Петро Савшак ЧСВВ. Після присяги о. Протоігумен провів обряд постриження, який є знаком цілковитої посвяти Богові, а тоді вручив братії знаки цієї посвяти – параман із зображенням знарядь страждання Ісуса Христа, нагрудний хрест, чернечу мантію із каптуром та запалену свічку.
За основу урочистої проповіді о. Протоігумен обрав уривок Євангелія від Марка, в якому йдеться про реакцію Ісуса Христа на вчинок юнака, що засмученим відійшов від Господа, бо був дуже багатий: «Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже». Тим часом учні Христові, які все покинули задля Євангелія, отримають сторицею тепер, а в майбутньому віці – життя вічне. Браття, які склали професію довічних обітів, теж пішли за голосом Бога, відповіли на Його поклик, залишили цей світ зі всіма його принадами, подібно до апостолів. Сьогодні убожество часто пов’язують із життєвою невдачею, ніж із чеснотою, послух більше асоціюється з обмеженням свободи, ніж із посвятою своєї волі на службу Богові, обіт чистоти сучасна людина часто висміює як пережиток минулого. Складаючи ці три обіти, ченці матимуть змогу дати свідчення, що насправді все це цілком інакше і кожен обіт має свою мету і послання до світу.
Мета обіту убожества – свобода, можливість робити правильний вибір у духовних і матеріальних питаннях; правильно розставляти пріоритети в житті, як сказав папа Франциск, протиставитися сучасній надмірній активності й прагнути за будь-яку ціну позбутися страхів і тривог життя в язичницьких храмах споживацтва чи в розвагах і культурі споживацтва. Серце убогого ченця завжди буде любе Богові, вбогі духом не прив’язуються до чогось, що перешкоджало б любити Бога та іншу людину.
Обіту послуху чи не найважче дотримуватися. Ісус був безмежно послушний своєму Небесному Отцеві, кажучи: «Хто не зречеться себе самого і не візьме свій хрест, не може бути Моїм учнем». Послух Ісуса Отцеві, послух Марії Богові для нас є прикладом, вказівником у виконанні обов’язків, що випливають із цього обіту, який не обмежує людської свободи, а ошляхетнює її і дарує радість.
Обіт чистоти насамперед вимагає целібату – служіння Богові неподільним серцем, щоб тільки Ісус був єдиною і найважливішою Любов’ю в нашому житті. Лиш через глибокий інтимий стосунок з Богом, через Його близькість можемо йти у світ і служити іншим. Усе земне життя Ісуса було відданням Сина Отцеві, а через Отця – людям.
Чин професії обітів браття склали на все життя в спільноті Василіянського Чину, де ідея братерства є не ідеологією, а метою, способом життя. Вони увійшли в новий вимір життя для Бога, який дарує Себе самого в повноті на хресті, а знаком того, що йдемо правдивою дорогою, є радість у Бозі. О. Протоігумен побажав братам, щоб вони, як і наші великі попередники – блаженні Йосафат Коциловський, Павло Ґойдич, Дрогобицькі мученики, серед великих життєвих випробувань зберегли внутрішню радість серця, що є ознакою людини, яка обрала шлях прямування за Христом.
Божественну Літургію з о. Протоігуменом Йосифом співслужили отці Володимир Борейко ЗНІ, Протоігумен Львівської Провінції Редемптористів, Віктор Квасній ЧСВВ, Провінційний Вікарій та настоятель монастиря в Калуші, Веніамин Чернега ЧСВВ, Провінційний Радник та Економ, ігумен монастиря в Жовкві, Роман Мельник ЧСВВ, Провінційний Радник та вчитель новиків, Роман Шуп’яний ЧСВВ, Провінційний Радник і настоятель львівського храму Святого апостола Андрія, Пантелеймон Трофімов ЧСВВ, ректор ВІФБС, Артемій Новіцький ЧСВВ, новопризначений ректор ВІФБС, Михайло Касіян, парох у селі Мужилів на Тернопільщині, батько одного з ченців, які склали довічну професію, численні василіяни, редемптористи, францискани та єпархіяльні священнослужителі.
Наприкінці Божественної Літургії о. Протоігумен представив чернечій та парафіяльній спільнотам новопризначеного ректора Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського. Ним став о. Артемій Новіцький ЧСВВ, викладач інституту, що до цього часу був ігуменом Івано-Франківського монастиря. Також о. Артемія призначено ігуменом монастиря святого Йосифа, в якому діє ВІФБС. О. Протоігумен подякував за служіння о. Пантелеймону Трофімову, який керував цим монастирем та інститутом протягом двох каденцій – вісім років.
О. ректор Пантелеймон Трофімов поділився своїми думками і враженнями, зауваживши, що він і сам довго навчався, близько двадцяти років, до захисту докторату. Але найповажнішим навчанням стало служіння ректора та ігумена, під час якого він отримав глибокий досвід молитви. О. Пантелеймон Трофімов побажав новому о. ректорові наснаги у праці та, враховуючи досвід попередників, постійного перебування в молитві.
Від імені братів, які склали професію довічних обітів, до присутніх звернувся брат Антоній Бліхарський, який подякував настоятелям, наставникам і братії в Чині, батькам, родинам та всім причетним, які доклалися до того, аби брати дійшли до цього пункту у своєму житті, відповідаючи на поклик Господа Ісуса. Антоній Бліхарський наголосив, що всі брати розуміють: це свято – не мета життя, а тільки початок великого й часто непростого шляху наслідування Христа.
О. ректор привітав студентів із закінченням академічного 2023/2024 року. Цьогоріч навчання в Інституті завершили чотири студенти, один з яких став дияконом – Ілля Шикітка ЧСВВ, а троє – священниками: ієромонахи Богдан Хрущ ЗНІ, Богдан Критович ЗНІ, Микола Шиманський ЗНІ. В урочистій атмосфері о. ректор вручив дипломи всім, хто виконав необхідні умови, захистив дипломну працю та склав відповідні іспити.
