2 квітня минуло 33 роки від того незабутнього дня, коли депутати Дрогобицької міської ради першого демократичного скликання на чолі з Мирославом Глубішем у перший день першої сесії, що відбувалася в міському Будинку культури ім. Івана Франка, затвердили національну символіку – синьо-жовтий Прапор і герб «Тризуб» – і відразу попрямували до Ратуші, щоб демонтувати з її вежі радянський прапор і на це місце встановити синьо-жовтий стяг.
Не обійшлося без спротиву, що його чинила комуністична влада Дрогобича. Не допомогло і блокування доступу на вежу Ратуші. З Божою допомогою все подолали сміливці. І національне знамено вперше замайоріло на найвищій будівлі міста, цим сповістивши про нову сторінку в історії Дрогобича – звільнення його від московсько-більшовицької окупації.
Перед підняттям Прапор освятили греко-католицькі священники оо. Іван Гринчишин і Мирон Бендик. Відтак депутати підходили й цілували знамено.
Пригадалися ці події під час проповіді ігумена дрогобицького монастиря оо. Василіян о. Йосифа Кральки, ЧСВВ, на Богослужінні з цієї нагоди в церкві Верховних апостолів Петра і Павла, на якому були присутні депутати першого демократичного скликання разом зі своїм лідером Мирославом Глубішем, також було виставлено синьо-жовтий Прапор, що замайорів над Ратушею 2 квітня 1990 року.
Дрогобич пам'ятає цей День відваги, День патріотичного духу, – сказав о. Йосиф. – Над містом замайорів цей стяг як символ непокори комуністичній владі, як символ небажання служити тиранові. І це було певного роду декларування всьому людству нашого прагнення Незалежності і Свободи. Це також був приклад служіння своєму народові. Сьогодні найкращим прикладом служіння для всіх нас є наші воїни. Вони віддають в боях з московським окупантом найцінніше, що людина має, – своє життя. Тож пам'ятаймо, ким ми є і що без служіння іншим людина втрачає саму себе – те, до чого Господь її постійно закликає.
Іван ТИХИЙ
