Володимир ГІЩИНСЬКИЙ
Жировицька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці є першою чудотворною іконою З’єднаної Церкви. Вона відіграла важливу роль в історії Василіянського Чину, як його опікунка в час становлення і розвою. Жировицька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці також має важливе значення в історії всієї З’єднаної Церкви, що підтверджено багатьма фактами, які задокументовані. Жировицька чудотворна ікона, покровителька З’єднаної Церкви. Переконливу аргументовану виразну оцінку ролі культу Жировицької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці в становленні, обороні та розвою З’єднаної Церкви дав єпископ Яків Суша. Зв’язок Жировицької чудотворної ікони з першопочатками, розвоєм Василіянського Чину З’єднаної Церкви проявляється насамперед в тому, що один із її найперших і найбільших пошанувальників св. муч. Йосафат Кунцевич був ігуменом одного із перших василіянських монастирів – Жировицького Свято-Успенського монастиря, в якому й знаходилася ця ікона. Саме Божим Провидінням, під опікою Жировицької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, перший Великий Василіянин, предтеча чернечої віднови в З’єднаній Церкві св. муч. Йосафат Кунцевич довершив велику богоугодну святу справу свого подвижницького життя – заклав основи чернечого Чину, який сьогодні зветься «Василіянським Чином св. Йосафата». Під опікою Жировицької чудотворної ікони виховувалися наступні покоління василіянських сіячів Божого Слова. Поєднання імені подвижника З’єднаної Церкви св. муч. Йосафата Кунцевича з культом Жировицької чудотворної ікони, стало запорукою всіх її можливих подальших успіхів, що в ній чи іншій мірі приписувалися особливому покровительству Пресвятій Богородиці в цілому. Численні василіянські монастирі, де були Богородичні ікони, стали великими відпустовими центрами й місцями духовного оновлення народу.
Жировицький василіянський Свято-Успенський монастир став першим славним відпустовим місцем З’єднаної Церкви. Сюди, в Жировиці, у василіянський монастир протягом ХVII-ХІХ ст. проходили тисячі прочан з Білорусії, Литви, України, Польщі і не тільки вірних З’єднаної Церкви, а й інших Церков з різних станів тогочасного суспільства. Щоб уявити, якої слави зажила у християнському світі, того часу, чудотворна ікона Пресвятої Богородиці в Жировиці, достатньо сказати, що серед численних прочан були королі Речі Посполитої – Владислав ІV (1644 р.), Ян Казимир (1651 р.), Ян ІІІ Собєський (1682 р.), Август ІІ 1697 р.), Станіслав Август Понятовський (1784) р. та чимало представників шляхти Речі Посполитої, які вважали за честь поклонитися Жировицьцькій чудотворній іконі Пресвятої Богородиці. Як свідчить переказ, завдяки тому, що Ян ІІІ Собєський (1682 р.) у стіп Образу Матері Благодаті – Пресвятої Богородиці зображеній на Жировицькій іконі, зложив меч і в щиросердечній молитві з вірою благав в Небесної Заступниці християн перемоги над невірними. Очолювані ним війська, в складі яких було 5 тис. українських козаків, розгромили ворога, що вважався непереможним й захистили Відень, а разом з тим і всю Європу від турків.
Слава Жировицької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці росла з кожним днем, з кожним місяцем, з кожним роком, про що дізнавалося все більша кількість християн Східної Європи і з часом досягнула Апостольської Столиці. Тривалий час відповідна канонічна духовна комісія Апостольського Престолу скрупульозно проводила дослідження всіх чуд, які ставалися при Жировицькій іконі Пресвятої Богородиці, отримуючи під присягою численних свідків. Під час понтифікату Папи Римського Венедикта ХІII, в 1726 р., було прийнято рішення «покласти на голову Богонемовляти Ісуса та Богородиці Діви в Жировичі, у церкві отців Чину св. Василія Великого, Київської Митрополії, золоті корони», чим власне й було визнано Жировицьку ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. Необхідно зауважити, що в час коронації ікони Папою Римським вже був Климент XII.
Жировицька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці є першою чудотворною іконою З’єднаної Церкви що була коронована коронами дарованими Апостольським Престолом. 19 вересня 1730 р. в присутності 38 тис. прочан різних християнських конфесій та різних станів, відбулося урочисте коронування Жировицького ікони Пресвятої Богородиці. Золоті корони для коронування Жировицької ікони Пресвятої Богородиці виготовлені старанням прокуратора Чину в Римі о. Венедикта Трулевича поблагословив і передав в Жировиці ще Папа Римський Венедикт ХІІІ через князя Єроніма Радзивілла, який з його волі представляв Апостольську Столицю на цих торжествах. Княгиня, вдова Кароля Радзивілла, Анна з дому Сангушко, прикрасила ікону дорогоцінними каменями. Тоді ж для ікони виготовлено дороге, мистецьки виконане обрамлення. Акт торжественної коронації, укладання корон на Образ, звершив, в присуності великого числа духовенства, митрополит київський і галицький З’єднаної Церкви Афанасій Шептицький в асистенстві Теофіла Годебського, біскупа володимирського, Йосифа Булгака єпископа пінського.
Василіянин о. Ілля Скальский написав прекрасну пісню в честь Жировицької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, яка починається словами: «Жировиці цілу ласк криницю, на весь світ вилляли…… »
Ікона відноситься до іконографічного типу «Умиління», що відображає тісне сопричастя Матері і Сина.
Із різноманітних джерел, які заслуговують довір'я відомо, що до 1839 р. в монастирі під присягою занотовано поверх 200 чудесних зцілень від різноманітних недуг і страстей. Виявом вдячності Господеві та Пресвятій Богородиці, прославленій в Жировицькій чудотворній іконі, були численні воти-підвіски (вони безслідно пропали в роки Першої світової війни та революційних потрясінь) зложені до Образу Матері Божої християнами різного соціального стану та різного віку, які з вірою приходили до цього Образу, відповідно до свого прохання від різноманітних недуг і страстей душі й тіла тут зцілялися.
З Жировицької ікони Пресвятої Богородиці відомими митцями, народними художниками, неодноразово виконувалися копії (списки) на дошках, полотні, металі (найбільш відома достовірна копія – гравюра, роботи Л. Тарасевича).
Свято Образу Жировицької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці відзначається щорічно 20 травня (7 травня за старим стилем).
Сьогодні ікона Жировицької чудотворної ікони Божої Матері знаходиться у соборі на честь Успіння Пресвятої Богородиці чоловічого Свято-Успенського монастиря в Жировиці, що в Білорусії.
Жировицька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці за всю свою історію існування двічі покидала Жировиці – перший раз у 1660 р., коли вона тимчасово перебувала у Битенському василіянському монастирі; вдруге у 1915 р., коли знаходилася в Москві, але звідти повернулася без більшості прикрас.
На даний час відомо три зображення Жировицької ікони Божої Матері, які прославилися чудесами: перша – вирізьблена на яшмі, яка чудесно об’явилася в XV ст. й перебуває в Жировиці. Друга – ікона-фреска з церкви св. Муч. Сергія і Вакха в Римі. Ікона Пресвятої Богородиці, яка розташована над вівтарем церкви Св. Сергія і Вакха в Римі, є збільшеною копією ікони, яку пошановують із давніх-давен в білоруському с. Жировиці. Третя – написана на полотні, як копія римської ікони-фрески вшановується у Слонімі, Гродненської обл. в Білорусі, в костелі св. Андрея Ордена капуцинів.
Потрібно наголосити, що сьогодні Жировицька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці однаково вшановується як православними, греко-католиками і римо-католиками.
Молитва до Пресвятої Богородиці
прославленої у Жировицькій чудотворній іконі.
О Премилосердна Владичице, Діво Богородице! Якими устами торкнуся до святині Твоєї, або якими словами сповідатиму щедроди Твої, що їх людям являла Ти? Бо жоден, хто прибігає до Тебе, не відходить невислуханим і без допомоги. Від юності моєї шукаю Твоєї допомоги і захисту та ніколи не був позбавлений милосердя Твого. Споглянь, Владичице, на скорботу серця мого і побач рани душі моєї. І нині, схиливши коліна, стоячи перед пречистим Твоїм образом, приношу Тобі мої моління. Не позбав мене всесильного заступництва в день скорботи моєї, і в день печалі моєї заступи мене. Не відвернися від струменів сліз моїх, Владичице, і радістю наповни серце моє. Пристановищем і захистом будь мені, Милостива, і промінням світла Твого, розум мій просвіти. Не тільки за себе молю Тебе, а й про людей, що прибігають до заступництва Твого. Церкву Сина Твого у благості збережи і охорони її від злих набігів ворогів, що повстають на неї. Архипастирям нашим пошли поміч Твою в апостольстві, і збережи їх здоровими, довговічними, щоб правдиво навчали слово істини Господньої. Пастирям випроси у Бога, Сина Твого, ревність і піклування про душі стада словесного, яке вручене їм; дух розуму і благочестя, чистоти і правди божественної їм пошли. Виблагай також, Владичице, у Господа верховній владі нашій і містоправителям мудрість і силу, суддям правду і чесність до всіх, а всім, хто вдається до Тебе, – духа цнотливості, смиренномудрості, терпіння і любові. Ще молю Тебе, Премилосердна, щоб Ти осінила країну нашу покровом Твоєї благодаті, і визволяла її від лиха стихій, нашестя інноплемінників та міжусобиць, щоб усі, хто живе в ній, у мирі та любові перебуваючи, тихе і безтурботне життя прожили, і вічні блага Твоїми молитвами успадкувавши, могли разом з Тобою хвалити Бога на небі повіки. Амінь.