1947 року архієпископ Фултон Шін дав інтерв’ю, актуальність якого в руслі подій сьогодення набуває особливої гостроти. «Ми спостерігаємо кінець християнства», – сказав він тоді й виявився далекоглядним, як пророки давніх часів. Священник відразу ж пояснив, що має на увазі: «Християнство – це економічне, політичне, соціальне життя, натхнене християнськими принципами. Християнство закінчується – ми бачили, як воно помирає. Подивіться на симптоми: розпад сім’ї, розлучення, аборти, аморальність, загальна нечесність».
На запитання, чому так мало тих, хто усвідомлює серйозність сучасної кризи, архієпископ відповів, що переважна більшість людей не хоче вірити, що настали тяжкі часи, і не має критеріїв, за якими можна оцінити ситуацію. «Тільки ті, хто живе вірою, справді знають, що відбувається у світі, – зазначив Фултон Шін. – Загал же, який віри не має, не здатний осягнути запущених руйнівних процесів.
Звичайно, це схоже на чергові “страшилки” таблоїдів, але Ной готувався до потопу за 120 років до його настання, а люди не повірили. Як сказав наш Господь: “Бо як у дні перед потопом вони їли та пили, виходили заміж і одружувалися, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчега, і вони не знали, поки не настав потоп, так буде і прихід Сина Людського”» (Мт 24:38–39).
Архієпископ замислювався, чи готові ми побачити знаки часу, оскільки усунули основні принципи й замінили їх припущенням, що людина, по-перше, не має «жодної іншої функції в житті, крім виробляти та набувати багатство», а по-друге, від природи є доброю й «не потребує, щоб Бог рятував її від провини». Люди продовжують думати, що прогрес відбуватиметься автоматично, завдяки науці, освіті та еволюції, яка одного дня зробить людину богом. І ця ідея покликана не розкрити сенс і мету життя (а саме – порятунок душі), а стимулювати нові технічні досягнення, щоб «зробити на цій землі Град людський та витіснити Град Божий».
Шін зазначив, що знаки часу виявляють, що ми перебуваємо «наприкінці епохи цивілізації, яка розглядала релігію як додаток до життя, зайвий благочестивий, моральний збудник особистості, швидку допомогу, яка піклувалася про уламки суспільного порядку доти, поки наука не усунула саму потребу в цій допомозі. Нову еру, у яку ми вступаємо, можна назвати релігійною фазою людської історії». Останнє речення може здатися суперечливим, але архієпископ пояснив свою думку. Він сказав: «Це не означає, що люди будуть навертатися до Бога. Вони радше перейдуть від байдужості до пристрасті. Точиться боротьба за душі людей … Конфлікт майбутнього відбувається між абсолютом, який є Богочоловіком, і абсолютом, який є людиною-богом; Бог, який став людиною, і людина, яка робить себе богом; брати в Христі та товариші по антихристу». Щодо останнього Фултон Шін підкреслив: «Його релігія буде братерством без батьківства Бога, він обдурить навіть обраних».
Єпископ пригадав пророцтво Богоматері з Фатіми про те, що якщо світ не дотримуватиметься її настанов, Росія розповсюджуватиме свою хибну (комуністичну) ідею. Але «Бог не дозволить неправді стати вічною. Революція, розпад, хаос повинні нагадувати, що наше мислення було неправильним, а наші мрії – нечестивими. Моральна правда підтверджується руїною. Нинішній хаос – це найсильніший негативний аргумент, який коли-небудь може бути висунутий для утвердження християнства… Розпад після відмови від Бога, таким чином, стає тріумфом смислу, підтвердженням мети… Неприємності – це вираження Божого осуду зла. Катастрофа виявляє, що зло саме себе долає, адже ми не можемо відвернутися від Бога, не заподіявши шкоди собі». Окрім того, на думку Фултона Шіна, криза має настати, «щоб запобігти помилковій ідентифікації церкви та світу. Наш Господь хотів, щоб Його послідовники відрізнялися: “Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить” (Ів. 15:19).
Із тривогою преподобний розмірковував над тим, що життя багатьох християн характеризують посередництво та компроміс: «Багато хто читає ті ж романи, що й сучасні язичники, виховує своїх дітей таким же безбожним способом, слухає коментаторів, які судять сьогодення по вчорашньому і завтра по сьогоднішньому днях, дозволяють язичницькі практики, такі як розлучення та повторний шлюб». Шін згадував католицьких лідерів, які рекомендували комуністів до Конгресу, католицьких письменників, які обіймали президентські пости в організаціях комуністичного фронту, щоб пронизати тоталітарними ідеями кіно. Він констатував: «Більше немає конфлікту та опозиції, які повинні нас характеризувати».
Преподобний Шін уважав, що «зло повинно прийти, щоб відкинути, зневажати, ненавидіти, переслідувати нас, і тоді ми підтвердимо свої вірність та стан, на чиєму боці стоїмо. Як проявляються сильні та слабкі дерева, якщо не дме вітер? Наша кількість дійсно зменшиться, але наша якість зросте. Тоді будуть перевірені слова нашого Учителя: “Хто не збирає зі Мною, той розкидає”» (Мт 12:30). Преподобний також зауважив, що «тепер люди виявляють, що їхні нещастя збільшуються в прямому співвідношенні й пропорційно до зневаги християнства».
Єпископ наголосив, що кризовий момент для християн – це час не відчаю, але можливості: «Що більше передбачимо свою приреченість, то ймовірніше уникнемо її. Щойно визнаємо, що перебуваємо під божественним гнівом, як отримаємо право на божественне милосердя. Через голод блудний син сказав: “Я встану й піду до батька”. Сама Божа дисципліна дає надію. Злодій праворуч прийшов до Нього вже у хвилину смерті. Християнин знаходить підґрунтя для оптимізму в найбільшій проблемі, адже його Великдень триває протягом трьох днів від Страсної п’ятниці. … Одним із сюрпризів небес буде побачити, скільки святих постало серед хаосу, війни та революції». Преподобний Шін указав на численних людей, що стояли перед престолом Божим, – «це ті, хто пережив час великих страждань; вони вимили свої шати і зробили їх білими в крові Агнця» (Об. 7:14).
На закінчення розмови архієпископ наголосив, «що світ закликає всіх до героїчних зусиль. Католикам потрібно розпалити свою віру, повісити розп’яття у своїх домівках, щоб нагадувати собі про обов’язок нести хрест, збирати сім’ю щовечора й читати розарій, ходити на щоденну месу, щоб дух любові та жертовності окроплював і бізнес, і соціальне життя, й обов’язки. Сильніші душі можуть щодня проводити святу годину, особливо в парафіях, які усвідомлюють потреби молитов зцілення».
Насамкінець преподобний Фултон Шін сказав: «Сили зла об’єднані, сили добра розділені. У нас, напевно, не вийде зустрітися в одному храмі, але ми можемо зустрітися на колінах».
Джерело: National Catholic Register
