о. Домінік Налисник, ЧСВВ
Євангелізаційний: Щоб всі християни, вірні вченню Господа, через молитву й братолюбство, змагали до відновлення повного євхаристійного спілкування й співпрацювали у напрямі важливих поточних завдань, що стоять перед людством.
Екуменізм – це відповідь на молитву Ісуса, в якій Він просить, «щоб усі були одно»
Зібрати воєдино все людство – Божий задум щодо Церкви. Кожен християнин покликаний трудитися на користь єдності Церкви. Адже ті виклики, котрі постають перед християнськими Церквами сьогодні, – це виклики, кинуті всій християнській цивілізації. У цьогомісячному наміренні Святіший Отець закликає християн не лише молитися за єдність Церкви, а й через братерську любов і конкретні вчинки робити реальні кроки до цієї єдності, адже Бог є Отцем усіх, а всі ми є братами й сестрами, незалежно від конфесії. Єдність з Христом спонукає шукати зустріч та діалог з тими, які вірять в Бога, щоб разом будувати справедливий, мирний та братерський світ, в якому буде затишніше жити.
Коли ми житимемо у згоді й мирі, як брати, то зможемо відчути передсмак вічного життя вже тут на землі, адже один з аспектів Вічного життя полягає саме у радісному братерстві усіх святих. «Кожен любитиме іншого, як себе самого – навчає святий Тома з Аквіну – а тому втішатиметься добром іншого, як своїм. Таким чином, радість одного буде настільки більшою, наскільки більшою буде радість всіх інших блаженних».
Якщо таким буде Сопричастя у Церкві, то кожен аспект нашого християнського життя може надихатися прагненням будувати спільно, співпрацювати та вчитися одні від одних, разом свідчити віру. На цій дорозі нас супроводжує, і є центром цієї подорожі, Ісус Христос. Це прагнення спільності спонукає намагатися зрозуміти ближнього, а не критикувати, шанувати його, а також приймати його таким, який він є та по-братньому допомагати віднайти правильний шлях, коли той зійшов з нього.
Необхідно завжди пам’ятати, що ми – прочани, і що подорожуємо разом. Для цього слід довіритися товаришеві подорожі без побоювань і підозр та споглядати передовсім те, що шукаємо: мир на лиці єдиного Бога. Довіра до іншої людини – мистецтво і мир є мистецтвом, а Ісус навчав: «Блаженні миротворці» (Мт. 5:9).
Тому, найперше, ми повинні молитися одні за одних, особливо за єдність і спільно чинити добро тим, хто його потребує. Всі разом, ми повинні допомагати, адже любов до ближнього, це – екуменізм! Це – єдність! Єдність у розв’язанні глобальних проблем сучасності, які не під силу вирішити одній соціальній групі, одному етносу, держави чи навіть континенту, оскільки вони виходять далеко за межі й можливості останніх.
Покровитель: св. Василій Великий
Василій Великий, Святий Василій (грец. Μέγας Βασίλειος), Василь Великий, Святий Василь (329-379) – святий, архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії, визначний церковний діяч, один із Отців Церкви і найбільш шанованих на Русі святих.
Французький автор, отець Жан Рив'єр у книжці «Святий Василій – єпископ Кесарії» написав: «Св. Василій – це одна з найсвітліших і найславніших постатей старовинної грецької Церкви. Уже його сучасники називали його Великим… Він аскет з покликання і людина чину зі своєї природи… Його правила стали кодексом монашого життя на Сході, як правила св. Бенедикта на Заході… Він аскет, єпископ, бесідник, учитель, богослов і вчений. Він, без найменшого сумніву, є найдосконалішим представником Церкви свого часу… Життя св. Василія гармонує з його наукою, або іншими словами, його наука – це відбиток його життя». Тож нічого дивного, що Церква заслужено дала йому титул Великий. Він справді Великий головно у трьох ділянках свого життя: Він Великий Архіпастир Церкви, Великий Законодавець монашого життя і Великий своєю святістю.
Пам'ять святого Василія Християнська Церква вшановує за старим і новим стилем 14 січня та 12 лютого – Собор трьох святителів.
