Дві жінки люблять одного чоловіка, кожна з них бажає йому щастя, кожна бачить в ньому свою підтримку і опору...

Ось, власне, основні причини явного або прихованого конфлікту між свекрухою і невісткою. На цьому можна було б поставити крапку. Але ми спробуємо збагнути, чи можлива така «дивна пригода» між чужими одна одній жінками?

Отже, як тільки пролунав марш Мендельсона, в житті матері, відтепер — свекрухи, з’являється інша жінка — невістка, яка має на її «надію і опору» всі законні права.

Останні кільканадцять років мати вчила, виховувала сина, дбала про його всебічний розвиток і освіту, спостерігала, як він дорослішає і мужніє. З його одруженням вона позбулася всього в одну мить. Виникає відчуття покинутості, спустошення, з’являються думки, як-от: «я стільки вклала в свого хлопчика, а тепер, коли він самостійний і дорослий, змушена віддати цей „скарб“ іншій».

Коли стосунки матері і сина будуються на взаємоповазі, в них є достатньо свободи для саморозвитку кожного, матері вдасться прийняти нову соціальну роль свекрухи і стати для невістки підтримкою в житті. Якщо мати все життя намагалася утримувати сина поряд, а після одруження несвідомо робить кроки, щоб «повернути собі своє», ‒ стосунки з невісткою стануть каменем спотикання.

Свекруха не може бути доброю, а невістка ніколи не стане рідною донькою. Так говорить народна мудрість: «лиха свекруха», «невістка ‒ чужа кістка», «в раю порожні два стільці: доброї свекрухи і доброї невістки». Отже, упереджене ставлення запозичується ще з батьківської сім’ї та підкріплюється суспільним стереотипом про віковічну ворожнечу двох.. До цього додається очікування тієї ж свекрухи і невістки в прийнятті і любові з боку іншої. Невістка, як і свекруха, має таємні сподівання, що та, «інша», сприйме її за доньку чи маму і любитиме відповідно. Але... Народна мудрість відображає реальність без прикрас. Тому подібні ілюзії зазнають краху. Виникає відчуття втрати, яке супроводжується повним набором почуттів — злості, агресії, образи, неприйняття.

Для побудови добрих стосунків і свекрусі, і невістці доведеться звернутися до тих же народних традицій, які вказують єдино можливий шлях — поваги і вдячності за те, що одна вже зробила для свого сина, а інша робитиме протягом решти життя з чоловіком.

І тоді невістка зрозуміє, що в чужий монастир не ходять зі своїм уставом і, виходячи за чоловіка заміж, отримує разом з ним і його матір. Свекруха, в свою чергу, усунеться від «боротьби за щастя свого сина».

Тож чи станеться «дивна пригода, коли між свекрухою і невісткою згода»? Відповідь залишаю обирати кожній з нас.

Джерело: Домашня Церква (http://dc.lviv.ua)