«... Однією з могутніх постатей нашого століття, що мала надзвичайно великий авторитет і зуміла, якщо вже згадати про його свідчення терпіння заради Христа, був Митрополит Андрей Шептицький. У його особі поряд з освіченістю і духовною витонченістю гармонійно поєднався незвичайний дар організатора, який засновував школи та академії, підтримував богословське і світське навчання, пресу, сакральне мистецтво і збереження історичних пам’яток.»
(з листа Святішого Отця Івана Павла ІІ
з нагоди 400-ої річниці Берестейської Унії
Рим, листопада 12, р. Б. 1995)
Днями у «Львівському інституті медсестринства та лабораторної медицини ім. Андрея Крупинського» відбулася зустріч з доктором богослов’я, головою комітету сакрального мистецтва Львівської архієпархії УГКЦ о. Севастіяном Дмитрухом.
На початку своєї розповіді отець Севастіян ознайомив з генеалогічним деревом родини Шептицьких, в якому переплелись українські та польські прізвища.
Роман Олександр Марія Шептицький — саме таким було повне ім’я, дане Андрею Шептицькому при народженні. Мати Софія Фредро — донька відомого польського драматурга, батько — граф Іван Шептицький. Дід — Олександр Фредро, відомий польський драматург. Бабця Софія була донькою заможних батьків. Графська родина була славна синами, яких було семеро. Син Стефан помер у 2 роки, син Юрій у юнацькі роки, від тяжкої недуги, ще були Станіслав, Олександр, Казимир і Леон. Донині у Канаді та Польщі живуть дві доньки Леона, а також і брата Олександра онуки та правнуки. Загалом родина Шептицьких налічує понад 100 осіб.
До ХІХ століття це була сформована багата родина, статки графа Івана Шептицького сягали кілька мільйонів крон. Подружжя граф Іван Шептицький та Софія Фредро-Шептицька жили у Прилбичах, що на Яворівщині. Найважливішою у графа була родина. Дбав про своїх дітей та свій народ. В синові Романові (Митрополитові Андреєві) бачив здібного, обдарованого Богом хлопця. По рекомендаціях далекоглядного батька син Роман закінчив правничі, філософські, економічні студії, які стали у пригоді Великому Митрополитові. Проте, любов до Бога, до своєї УГКЦ взяли верх. Пересвідчившись у щирості сина, тато благословив його у монаше життя та допомагав йому як міг.
Митрополит вів велику економічну діяльність в чому допомагали отець Тит Войнаровський, доктор Тадей Соломій, рідний брат Казимир Климентій та Василь Лициняк. Налагоджував міжнародні економічні зв’язки з Німеччиною, Нідерландами, Англією, Італією, Швейцарією, Америкою тощо. Закупляв лісові угіддя, заклав цукеркову фабрику «Фортуна» у Львові, разом з панею Климентиною Авдійкевич, а цукерки відправляли в Європу та навіть Америку. Створив товариство взаємних забезпечень і взаємного кредитування «Дністер», яке перетворив на банк. За отримані кошти закладав школи, зокрема у Соборі Святого Юра школу ім. Грінченка для бідних дітей, бурси, сиротинці, оздоровчі табори в Перегінську та Підлютому, санаторії в с. Черче, коло Рогатина, лічниці — народна лічниця по вулиці Озаркевича ім. Митрополита Шептицького, для якої був куплений рентгененівський апарат «Сіменс». Заснував Львівську греко-католицьку богословську академію, Богословське наукове товариство, український католицький університет. Зі свого фонду видавав стипендії здібним студентам та оплачував навчання за кордоном. Відстоював ідею університету у Львові, підтримував діяльність приватних шкіл, товариство «Просвіта», «Рідна школа», НТШ, об’єднання «Пласт» тощо.
Великий меценат Андрій Шептицький любив сакральне мистецтво, допомагав молодим художникам, збирав ікони та подарував українському народові 15 тисяч експонатів, заснував Національний музей у Львові, в якому знаходиться до 100 тисяч експонатів. Викупив Богородчанський іконостас і повернув його Україні з Варшави, який милує людське око в Національному музеї та передав музеєві понад 3 тисячі книг. З великою шаною відзивався про будівничих дерев’яних церков.
Допомагав сестрам василіанам УГКЦ. Митрополит Андрей передбачав знищення УГКЦ більшовиками, але закликав монахів не відступати від віри. Вірив і був впевнений в могутності та величі України.
Слово отця Севастіяна заставило задуматися аудиторію викладачів і лікарів, поринути у роздуми, викликало сльозу та шану до пророчого Митрополита.
Великий меценат, якому немає рівних в Україні є прикладом для державних мужів, духовенства, правників, викладачів, лікарів та інших.
Нехай Боже зерно кинуте отцем Севастіяном у наші душі проросте рясним жнивом.
Лікар-педіатр, викладач-методист У. Весклярова
зі слів доктора богослов’я отця Севастіяна Дмитруха
У палатах великого Митрополита
«Здобувайте coбi просвіту, мої рідні Браття.
Працюйте над нею усильно — цініть її.
Тільки пам’ятайте, що справжня наука
не може противитися науці Христа —
так як правда не може противитися правді»
(Твори, т. I, с. 13).
Митрополит Андрей Шептицький
2015 рік в Україні був приурочений видатному діячеві українського народу, духовному наставнику Греко-Католицької Церкви митрополиту Андрею Шептицькому.
Митрополит Андрей Шептицький — людина широкого світогляду і незламної волі. Він міг зробити блискучу світську кар’єру, проте присвятив себе духовному служінню. На його долю випало багато випробувань, але, незважаючи на це, він ніс слово правди.
Митрополита турбувало багато питань, серед яких і проблеми виховання підростаючого покоління. Своїми пастирськими листами, промовами, власним прикладом він намагався прищепити молоді найкращі чесноти.
Саме минулого року ми відзначали 150 років з дня народження цієї легендарної постаті. Осторонь цієї події не залишились і учні с. Теофіпілка, що на Козівщині. Парох місцевого храму, отець Омельян Кобель, організував змістовну і цікаву поїздку в місто Львів, а саме в церкву Святого Андрія, монастир Святого Онуфрія, собор Святого Юрія. Хочеться більше зупинитись на відвідинах останнього.
Греко-католицький архикатедральний собор Святого Юрія — величний рококовий архітектурний ансамбль XVIII століття (до нього входять собор, дзвіниця, митрополичі палати і капітульні будівлі) домінує на високому узгір’ї над Львовом, чудово поєднуючись із міським ландшафтом.
Уперше на цій горі церкву з печерним монастирем збудував у XIII столітті галицько-волинський князь Лев Данилович для свого дядька Василька, котрий вирішив відійти від справ світських і присвятити своє життя служінню Богові. Сучасний ансамбль у стилі рококо збудований у 60-х роках XVIII століття зодчим Бернардом Меретином. Вихований у дусі західноєвропейських архітектурних традицій, Меретин при зведенні храму використав також і традиції українського сакрального мистецтва.
Пройшовши крізь браму, оздоблену алегоричними фігурами Римської та Грецької церков, ми потрапили на велике подвір’я храму. Ліворуч височить головний фасад катедри з могутнім порталом і фігурами святих Атанасія і Лева Шептицьких — архієреїв, котрим і завдячує своє існування святиня. Аттик над порталом увінчаний скульптурною групою «Юрій Змієборець». Це геніальний твір митця Іоанна Пінзеля, найкращий зразок львівської скульптури XVIII століття, що стоїть в одному ряді з шедеврами світової пластики.
Інтер’єр храму вразив нас багатством і різноманіттям іконопису. На особливу увагу заслуговує діяльність видатного художника XVIII століття Луки Долинського, — він намалював ікони вівтаря з постатями пророків, які відзначаються шляхетністю образів, трактованих з позицій гуманізму. У кіоті лівого нефу ми споглядали цінну реліквію — ікону Теребовлянської Матері Божої XVII століття. 1663 році з очей Богородиці 40 днів текли сльози, як попередження про турецьку облогу міста. Вдруге ікона заплакала 1704 року, коли шведський король Карл XII загарбав Львів. До наших днів ікону покриває срібна риза, справлена ігуменом теребовлянського монастиря.
У підземній частині собору — крипті — знаходяться саркофаги найвизначнішого діяча Греко-Католицької Церкви митрополита Андрея Шептицького та інших ієрархів. Саме тут ми провели спільну молитву,яка назавжди залишиться у наших серцях.
Після повернення додому ми ще довго були вражені розповідями про те, як Андрей Шептицький зумів об’єднати у вірі, любові до Бога весь український народ.
Ми, учні Теофіпільської школи, щиро дякуємо отцю Омельяну за прекрасну поїздку по духовних місцях нашої Батьківщини.
Іваник Христина,
Учениця 10 класу Теофіпільської ЗОШ І-ІІІст.
