Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
Католицька Церква традиційно присвячує жовтень особливому пошануванню Пресвятої Богородиці через молитву на вервиці. Спосіб молитися, відраховуючи кількість молитов за допомогою зав’язаних на шнурку вузликів чи нанизаних на нього намистин, відомий із перших століть християнства. У Католицькій Церкві активне відновлення молитви на вервиці пов’язане із об’явленням Діви Марії у Фатімі впродовж травня – жовтня 1917 року, коли вона назвала себе Матір’ю Святої Вервиці й просила саме про такий спосіб звертання до Господа. Символізм вервиці багатий. Своєю формою вона вказує на зв'язок одиниць між собою, з одного боку, та між особою і Богом – з іншого. Тобто вервиця єднає і горизонтально, і вертикально – творить символічний хрест. Вервицю ще називають мечем духовним, втіленням Євангелія, рятівною мотузкою, якою можна дістатися до неба, школою християнського життя – і це все правда.
У теперішньому світі з його шаленими швидкостями вервиця пропонує зупинитися, стишитися, полегшує зосередитися на молитві, відчути її ритм – і врешті-решт досягти внутрішньої гармонії та душевного спокою. Але внутрішній спокій – це програма-мінімум, натомість програма-максимум, хоч ми інколи мало говоримо про те, – це вічне життя. Як навчав Папа Бенедикт ХVI, «молитва не є аксесуаром чи зайвим навантаженням, вона є питанням життя і смерти. Тільки ті, що моляться, тобто довіряють себе Богові із синівською любов’ю, можуть увійти у вічне життя».
Тож для нас, християн, молитва – природний стан душі. І вервиця в цьому дуже помічна – вона, як писав святий Іван Павло II, «вводить нас в живий контакт з Ісусом через Серце Його Матері». У такому контакті легше жити в цьому тривожному світі, де кривава лінія фронту переходить у долину сліз в тилу; де на вулицях українських міст розстрілюють людей, відданих Богові та Україні; де звинувачують католицький заклад у дотриманні християнських принципів.
«Моліться на вервиці щодня, щоб досягти миру та кінця війни», – сказала Мати Божа пастушкам у Фатімі, щоб вони про це розповіли людям. Через рік, у листопаді 1918 року, Перша світова війна закінчилася. У роки Другої світової Португалія зберігала нейтралітет – ніхто не загинув на фронті чи в тилу від бомб. Чи це сталося завдяки молитві на вервиці? У тому числі… Тут так доречно згадати про відомий католикам факт з істрії Австрії: люди вісім років безперервно молилися на вервиці, процесії на пошану Фатімської Богородиці збирали понад пів мільйона молільників – і врешті-решт радянські війська вийшли з країни, було підписано угоду про нейтралітет.
«Моліться на вервиці щодня, щоб досягти миру та кінця війни». Якими актуальними є ці слова Діви Марії для нас, українців. Адже ми бачимо, знаємо, відчуваємо, що «одна-єдина іде війна: З цього боку – людина. З іншого – сатана» (Мар’яна Савка). Сатана боїться єдиної зброї – щирої молитви до Господа. Просімо підтримки в Марії, довірмося Матері Вервиці. Молімося.
Ієромонах Христофор Ганинець ЧСВВ,
головний редактор
