Моління очолив Преосвященний владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Апостольський екзарх в Італії, у співслужінні з владикою Іринеєм Біликом, ЧСВВ, каноніком Папської базиліки Санта Марія Маджоре, о. Робертом Лисейком, ЧСВВ, протоархимандритом Василіянського Чину, з Головною управою Чину, ієромонахами та пресвітерами.
У своїй гомілії владика Діонісій наголосив на особі Доброго Пастиря, який пролив свою кров з любови до людей. А святий Йосафат своїм коротким життям показує приклад наслідування Христа. Архиєрей вказав на іскру божественної любови, яка зродилися від зустрічі святого з Христовим розп’яттям. «Я мав нагоду бачити це розп’яття в місті Володимирі. Тут відбувся Божий поклик Івася. Це вогонь, що зайнявся в серці хлопця і супроводжував його до кінця життя. У нашому житті треба знайти цей первісний вогник – Божий поклик», – зауважив проповідник.
На його думку, важливою рисою святого Йосафата було те, що він, вступивши до монастиря Пресвятої Трійці, починав реформу монашого життя із себе. «Йосафат починає реформу монастиря свідченням свого життя… Зачиняє себе в келії, провадить покутницьке життя. Вивчає богослов’я, передусім із літургійних книг», – зазначив Владика. Він додав, що саме іскра любови, яка горіла у святому Йосафаті, запалила інших та сприяла багатьом покликанням до чернечого життя.
У цьому контексті Архиєрей пригадав про дві потреби, які ми знаходимо у творі «Виклад одного русина про виправлення устрою в грецькому обряді» митрополита Йосифа Велямина Рутського. «Наше нещастя походить із двох причин: перша – це брак науки в наших провідників, а друга – брак досконалости і святости життя», – писав Предстоятель Унійної Церкви. Відтак святий Йосафат і митрополит Йосиф провадили реформу василіянського чернецтва, стараючись вилікувати дві недуги – брак науки та святости життя.
«Святий Йосафат, як і сотні знаних і незнаних наших свідків Христа ХХ століття, є мучеником за єдність Христової Церкви. Він своєї кров’ю запечатав єдність Київської Церкви з Наступником апостола Петра – видимим знаком і непорушною опорою цієї єдности», – вказав владика Діонісій. Він провів паралелі між сучасною історією і добою святого Йосафата, які позначені труднощами. Говорячи про сучасність, він виокремив війну в Україні, яка показує жорстокість російського загарбника, котрий вбиває невинних людей. «Знову, як і в ХХ столітті, територія нашої Батьківщини перетворилася на “криваві землі”. Наміри агресора явно геноцидні», – зауважив проповідник.
Однак теперішній час є сприятливим для посвяти. «Здається, парадокс. Проте війна є для нас також кайрос – сприятливий час! Час свідчення посвяти життя, час призадуми, духовної віднови», – зазначив Архиєрей. Він додав, що сьогодні тисячі хлопці та дівчат залишили роботу і навчання, а чоловіки – свої сім’ї, щоб стати на захист своєї Батьківщини. «Воїни посвятили своє життя боротьбі за незалежність і свободу, а ми – заради Царства Небесного, заради спасіння світу», – зауважив владика Діонісій. Він сказав, що попри те, що живемо в іншу епоху, ніж святий Йосафат, Господь, як і раніше, є тим самим. «Це той самий Святий Дух, який розпалив серце святого Йосафата, дав йому силу свого Слова, що ним він переконував своїх сучасників у святості ідеї єдности Церков», – зазначив проповідник.
«Нехай той вогник Божої любови, що впав у серце малого Івася, впаде в наше серце, щоб ми перебували в Божій любові, щоб дати нове дихання Церкві, на віднову Василіянського чину і Церкви, “щоб усі були одно”», – побажав на завершення проповідник.
