Слава заступництва, або слава знаків – один з елементів святості слуг Божих. Через їхнє заступництво Господь виявляє Своє благовоління, відповідає на молитви вірних, особливо у важких обставинах. Однією з форм подяки за надану ласку є свідчення. Багато християн ділиться своїми історіями про порятунок, зцілення, здійснення інших бажань. Ця історія надійшла до польської Місії постуляції святих УГКЦ. Публікуємо її з дозволу авторки.

     Я, Івона Канєцка-Онси (Iwona Kaniecka-Onsy), народилася в польському місті Лодзі (Łódź) в римо-католицькій сім’ї. Зараз мені 52 роки. Я незряча, не бачу від народження, а від 2015 р. пересуваюся на візку. Мої батьки розійшлися, коли мені було шість чи сім років. Мама вийшла заміж вдруге, за чоловіка, який мав шлюбну жінку, тому вони тільки розписалися.

     Наприкінці 90-х років минулого століття я відкрила для себе греко-католицьку парафію й монастир отців василіян у Варшаві. Оскільки в коледжі, крім російської, вивчала також українську мову, то легко порозумілась з отцями та вірними цієї парафії, а згодом повністю перейшла в греко-католицьку церкву. Тут я й дізналася про постать слуги Божого митрополита Андрея Шептицького.

     2002 р. моя мама захворіла: у неї діагностували рак. Відтоді я молилася до митрополита Андрея Шептицького, щоб він заступився за маму перед Богом, аби вона не померла, не з’єднавшись із Ним. Коли ще була надія на її одужання, просила про зцілення… Тоді я ще не мала проблем зі здоров’ям і могла самостійно подорожувати. Певний час жила в Україні і, коли випадала нагода, їздила до церкви Святого Юра, там при гробі митрополита молилася за маму. Того дня, коли вона відійшла у вічність, я теж була у Львові, на ранковій службі в храмі. Удома отримала повідомлення: мама померла, і я повинна повернутися в Польщу. Згодом моя сестра розповіла, що перед смертю мама висповідалася, хоч раніше відкидала пропозиції зробити це – боялася, що не отримає розрішення.

     Це був дуже важкий період, але я була вдячна Богові та митрополитові Шептицькому за допомогу. Треба сказати, що молилася я своїми словами, бо не мала спеціальних текстів.

     Згодом одружилася. Мій обранець був мусульманином. Я вирішила, що не буду тиснути на нього, але безперервно зверталася до митрополита Шептицького про допомогу, просила, щоб чоловік став християнином. У лютому 2019 р. чоловік захворів, йому зробили операцію. Напередодні він просив про хрещення. Хрестили його в лікарні в римо-католицькому обряді. 24 грудня 2019 р. він уперше прийняв причастя, у червні 2020 р. – миропомазання. Нещодавно чоловік офіційно просив згоди на перехід у греко-католицький обряд, і зрештою владика Володимир Ющак та римо-католицький архієпископ Станіслав Ґондецький, митрополит Познанський, дали її. Нині чекаємо на складення потрібних заяв перед греко-католицьким парохом у Познані, де проживаємо нині.

     Дякую Богові та митрополитові Шептицькому за допомогу в обох ситуаціях, про які написала в цьому свідченні.

Iwona KANIECKA-ONSY,

м. Познань, Польща, 15 лютого 2021 р.

Джерело: Місія «Постуляційний центр беатифікації УГКЦ»