12 червня 2024 року у Лаврівському монастирі Святого Онуфрія отців Василіян відбулись урочистості з нагоди храмового свята. Лаврівський монастир вперше згадано в літописах за 1206 рік, серед його фундаторів – король Лев, який, за переказами, у цьому монастирі був похований.

13 червня 2024 року у василіянському монастирі Вознесіння Господнього в Золочеві відзначили храмове свято.

22 червня 2024 року в церкві Собору Пресвятої Богородиці монастиря святого Йосифа у Брюховичах біля Львова дев’ять ченців Василіянського Чину святого Йосафата склали професію довічних обітів, тобто остаточно посвятили Богові ціле життя та отримали всі права й обов’язки, передбачені

24 червня 2024 року у василіянському монастирі Пресвятої Трійці в Кам'янці-Подільському з духовним піднесенням відзначено храмове свято.

24 червня 2024 року в монастирі Різдва святого Івана Хрестителя в Краснопущі, що біля Поморян, численні паломники відзначили храмове свято.

29 червня 2024 року в монастирі Святих апостолів Петра і Павла отців Василіян у Дрогобичі відбулася Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди храмового свята, яку очолив владика Венедикт Алексійчук, єпископ єпархії Святого Миколая в Чикаго, США.

«Я лагідний і сумирний серцем» (Мт. 11, 28) В Улашківському монастирі отців Василіян відбувся єпархіальний з’їзд Апостольства молитви Бучацької єпархії під назвою «Я лагідний і сумирний серцем» (Мт. 11, 28).

14 липня 2024 року в Жовківському монастирі та місті відбулися відпустові святкування з нагоди свята Христового Серця, якому присвячено величавий монастирський храм.

21 липня 2024 року в Крехівській василіянській обителі святого Миколая під час Архиєрейської Літургії відбулись облечини. Чернечу рясу одягли п’ять кандидатів: Давид Маркіян Калітовський, Димитрій Василь Ганик, Матей Артем Потапенко, Платонід Олег Бандрівський та Рафаїл Василь Павлюк.

27–28 липня 2024 року в Крехівському монастирі святого Миколая отців Василіян відбулися урочисті святкування та уділення повного відпусту з нагоди празника вшанування Верхратської чудотворної ікони Пречистої Діви Марії, остаточно поверненої до Крехова 1991 року.

Дорогі брати і сестри! Це число «Місіонаря» виходить у благодатний час – на початку навчального року. Тут я мав би розмірковувати про вагу знань у житті людини, про вміння розпізнати своє покликання, про кроки на шляху до здійснення мрії.

Від 15 до 19 квітня 2024 року в Головному осідку Василіянського Чину святого Йосафата відбувалася зустріч Вищих настоятелів Чину. У події взяли участь Протоігумени, делегат о. Протоархимандрита в Делегатурі святого Йосафата в Португалії та ієромонахи Головної Управи Чину.

23 квітня 2025 року в Червонограді відбулися святкування храмового свята на честь покровителя монастиря і храму – святого Юрія Переможця.

18 –19 травня 2024 року в Крехівському монастирі святого Миколая отців Василіян відбулося храмове свято та відпуст, який скликає численних паломників. Святкування зазвичай відбуваються протягом двох днів.

Думки митрополита Андрея Шептицького   Спільне добро чинить із людей одне тіло, а якраз те спільне добро є основою всякої любови.

(ДУМКИ СВЯТОГО і ПРО СВЯТОГО) (8 травня 1786 – 4 серпня 1859)

У Бога серце зіткане з любові, І сутність Божа — то сама любов. Вона служити кожну мить готова, І доказ — жертва, хрест й пролита кров. Любов — це милість замість покарання, Це прощення на місці прокляття́. Любов — це терпеливість і чекання, Буває довжиною у життя.

Парафіяни Церкви святого апостола Андрія вітають свого духовного провідника Апостольства молитви та Марійської дружини святої Терези від дитятка Ісуса нашого дорогого о. Ігнатія Івана Корінця із 65-річчям від Дня народження.

Вона поверталася з котом і валізою. Додому. Кіт чемно сидів у своєму кошику. Інколи зирив на свою сумну господиню. Він усе розумів. І, мабуть, співчував. У вагоні було багато людей. Вони також поверталися додому. Багатьох із них чекали. На неї не чекав ніхто.

Допоки в пам’яті ще живі спогади, важливо зберегти, занотувати, впорядкувати місця загибелі військовослужбовців і мирних людей, попри те, що війна  триває. Такої думки дотримується волонтерка із позивним «Марина Квітка». Бо вже сьогодні, каже, багато інформації втрачено.